Після квітневих подій пробивати цей виїзд багато хто з киян не хотів, дехто приїхав та відвідав сусідній з гостьовим сектор. Адекватного люду на виїзді було не дуже багато. Фан-клуб нічого не організовував, тож всі пробивали виїзд своїм ходом. Вже в Сумах на вокзалі акаби почали переписувати імена та домашні адреси, частину людей, що не встигли виписатись, в колоні повели до стадіону.

Околиці стадіону здивували великою кількістю різнопланових графіті та афашними трафаретами. Непроінформовані бабусі в касах щодо квитків на сектор точно нічого сказати не могли, спочатку гостей відправили в бухгалтерію, прийнявши за віп-гостей з Києва, потім, коли ситуація трохи прояснилась, попросили зачекати біля службового входу. Квитки почали продавати за годину до матчу, впускати на сектор десь за півгодини до стартового свистку. Вивісивши виїздні банера, кияни вирішили трохи позаряджати, акустика пречудова, шкода що такий стадіон стоїть без діла... Шмон при вході на сектор на 4, при бажанні можна було пронести все, але після подій в Охтирці все було залишене вдома. Хоча іноді доходило до абсурду і такі дрібниці, як таблетки від застуди чи значки проносити на сектор не дозволяли.

Готувати перформанс на матч не було сенсу, отож кияни вирішили пошизіти від душі. Голосна та злагоджена підтримка у 1 таймі, нічийний результат ніяк не вплинув на настрій перед початком другої половини зустрічі. Невелика кількість петард та фаєрів після 1 голу, шалений драйв після 2-го. Здивувало, що ні після запалення фара, ні під час ні після матчу, ніякої реакції акаби не виявили. На початку 2-го тайму заряджали що є духу, але голосові зв’язки були вже майже надірвані та й кузьма з дудками, яка, до речі, вщент заповнила стадіон, приглушувала киян. Після матчу протримали, на подив, не довго. Як тільки останній відвідувач вийшов зі стадіону, киян відпустили на територію перед входом на сектор, там простояли ще хвилин 10, після чого під наглядом вивели до центру, де всі розійшлись хто куди.

З Харкова до Сум виїхало близько 40 чоловік, але потрапити на матч вчасно не вийшло через поламку автобуса за 30 км від Сум. Ініціативна група з 15-ти чоловік доїжджала власним ходом. Інших забрав клубний бас, обидві групи приїхали до стадіонув один час десь хвилині на 25-тій, але тут харків'ян зустріла ще одна перешкода, - квитки на ультрас-сектор були розпродані керівництвом сумського стадіону! Для харків'ян таки знайшовся сектор на головній трибуні. На цьому секторі були дуже «дружелюбні» акаби, які дозволили повісити один баннер, але після довгих суперечок та невеликого інциденту вдалося повісити ще декілька баннерів. Доводилося слухати від поліцаїв настанови, щоб фанати зосередились на самому краї сектору, щоб не заважати дивитись футбол кузьмі. З нового: на секторі врешті-решт з'явився барабан. Через погану гру команди фани забули про заряди в підтримку клубу і створили пісню на тему відсутності стадіону, команди, Гладкого та інших, та наявності барабану.

Цікаво, що сумська кузьма раптом забула про свою любов до харківського клубу і почала активно вболівала за «Динамо», лише деякі сумчани продовжували кричати «Харків».

Cектор ФК Харків



Cектор Динамо