Зараз живу в Магдебурзі. Без футболу витримати не можу тому минулої пятниці вирішив піти на матч ФК Магдебург. Де знаходится стадіон не знав і розпитати не було кого, тому подивився в Google Earth і приблизно запам'ятав дорогу. Думав лиш би не збитись, але проблем не було. Перейшов міст через річку Ельба, до стадіону залишалось кілометра 3, але вже було видно багато людей з синьо-білими розами. Кілька слів про клуб. Зараз Магдебург грає в Регіональ Ліга Норд. Це 4-та по значимості ліга Німеччини і є аналогом нашої другої ліги, де команди розділені на 2 підгрупи за територіальним принципом. До об'єднання Східної і Західної Німеччини Магдебург тричі вигравав чемпіонат НДР. 1974-ий рік є найуспішнішим в історії клубу. Тоді Магдебург в фіналі Кубка володарів кубків переміг Мілан 2-0 і єдиний раз виграв європейський трофей. Зараз же команді далеко до колишніх досгнень. Найпринциповіші суперники Магдебурга - Халлєшер з міста Халлє, яке знаходится в тій же федеральній землі, що і Магдебург - Саксонія-Ангальт. Це щось таке як Бурштин для фанів Прикарпаття. Другий і головний ворог - Динамо з міста Дрезден - столиці сусідньої Південної Саксонії. Це щось таке як для франківців Карпати Львів.

Тепер знов про матч. Перше, що мене вразило, що на матч абсолютно всі йшли з розами - від пенсіонерів-кузьмічів до малих дітей (для них є спеціальні рози з написом ФКМ КІДС різнокольоровими буквами). Друге - це сучасний стадіон, на якому грає команда. До речі, ззовні він виглядає набагато меншим за "Рух" в Станіславові, оскільки не має бігових доріжок, але вміщає 27 000 глядачів. "Рух" після завершення зможе прийняти 20 000.

Ну от, вже в черзі біля каси. Підходять до мене двоє чуваків з питанням "Квіточків нє нада?" але звичайно по-німецьки. Питаю за скільки. Відповідь - 10 євро. Я прикинув, що це десь 70 грн. і послав їх куди подалі. Тоді вони кажуть - 5. Оце вже краще. Питаю на яку трибуну. Чувак покачує на квитку сектор біля віп-ложі. Місце було круте, але мені хотілось на бокову, тому відмовився. Підхожу до вікна каси і прошу квиток на 4-ий сектор. Тьотя каже "Нєма, кончились.", я починаю матюкатись і жаліти, що не взяв квиток в бариг. Тут підходить до мене чувак і питає: "Тобі на ультрас-сектор?". Ствердно киваю голової. Питає звідки я. Кажу, з України. Він усміхаєтся і радить взяти квиток на 6-ий а там можна буде перейти. Заплатив я, до речі, 8,5 євро.

Після того вже дізнався, що чувака звуть Свен. Він входить в ультрас-угрупування "Блок У" і трохи знає польску. На самому секторі ми були десь за годину до матчу і вже йшло приготування до перфомансу. Хтось готував прапори, хтось розставляв модулі на кріслах, хтось вішав банери. Свен познайомив мене з іншими чуваками з "Блоку У". Стояв я в першому ряду, відразу за лицьовим банером. І от, стартовий свисток, піднімаются модулі, формуючи малюнок із синьо-білим серцем на фоні прапора Саксонії-Ангальт. Через хвилину всі опускають модулі і починають їх кидати вниз по сектору - виглядало дуже весело. Перший заряд мене просто вразив - на стадіо пречудова акустика, всі звучали як один голос.

До речі, ще одна особливість стадіону - наявність стоячих місць. Їх тут 4 500. Тому в мене виникло питання, чому в Україні вони заборонені, а тут дозволені. Питання, мабуть, риторичне. В перерві матчу майже ніхто сектор не покидав. Лише кілька чоловік вийшли і за 5 хвилин повернулись із пивом і смаженими ковбасками - найсмачніша страва, яку я тут пробував. Після пива-другого-третього починаєтся другий тайм і всі починають співати з новими силами. В результаті Магдебург переміг команду Герта-2 Берлін 2-0. Я розпрощався з новими знайомими, обмінявся телефонами домовився наступного тижня поїхати з ними на виїзд у Вольфсбург. Але то вже буде зовсім інша історія...



Виїзд у Вольфсбург. Матіас і Свен зайшли до мене в 9-ій ранку. Потім ми разом пішли на залізничний вокзал. Там вже чекало багацько народу. Виїзд - не далекий, тому бажаючих поїхати було багато. На кожному вході на платформу вольфсбургського напрямку стояли мусора. Пройти непоміченим було просто неможливо. Вони обмацували всіх, не зважаючи на те, їхали люди на футбол чи на дачу бульбу копати. Також по двоє слонів було в кожному вагоні. Цікавий факт - дуже велика частина серед них - жінки, але екіпіровані вони як наш беркут. Уявіть собі дівчинку в касці і з гумовим патиком Безпосередньо в поїзді люди розділились. Окремо сиділи хулігани, окремо старші ультрас, окремо молодші. Тільки поїзд рушив, звідкись з'являются пляшки з шнапсом, які ходять по колу. До самого Вольфсбурга народ квасив, хоча в межах розумного, бо німці п'яних на стадіо не пускають.

Сам Вольфсбург виявився справжнім селом. По населенню трохи більше Бурштина. Єдине, шо там є - завод Фольксвагена. Він і являєтся головним спонсором клубу. Стадіон, на якому грає перша команда Вольфсбурга називаєтся, вгадайте з трьох раз, Фольксваген арена. Але так як Магдубург грав проти другої команди, то матч відбувався на старому стадіоні - з біговими доріжками, стоячими секторами і т.д. і т.п. Каротше кажучи - романтика східної Європи. До стадіону ми йшли одним мобом в супроводі кінної поліції. Перед входом стюарти перевіряли абсолютно все. Треба було показувати, що є у всіх кишенях, розвертати всі банери, навіть чехол від фотоапарата заставили відкрити.

Загалом виїздні фани зайняли майже всю бокову трибуну, тому Магдебрг грав ніби вдома. Після стартовонго свистка було організоване шоу. Розверталось полотно з гербом ФК Магдебург. По боках піднімались сині і білі модулі. Знову ж таки акустика через дах над трибуною просто супер. На наших стадіонах такого досягнути просто неможливо. Десь на десятій хвилині рефері не поставив явний пенальті у ворота Вольфсбурга. Одразу ж захрустіли стільці. Деякі полетіли вниз. Стюарти на це ніяк не відреагували, але на стадіоні з'явилось чоловік 30 акабів, що взагалі тут рідкість. В другому таймі внизу сектора значна частина людей перестала шизіти і почала знімати шизу зверху. В результаті один чувак дістав тягла, один залишився без камери.

Матч закінчився перемогою Магдебурга 2-1. Усі задоволені рушили додому. В Магдебурзі були вночі. Я запросив пару чоловік на Прикарпатський бальзам. Всі погодились. Від бальзаму чуваки були просто в захваті. Багато розпитував про розвиток движу в Магдебурзі. Все таки 4-та ліга, а на секторах творится шось просто нереальне. Мені розказали, шо це взагалі-то не характерно для Німеччини. Є тільки 2 винятки в нижчих лігах - Дрезден і Магдебург. Тут суппорт давно переріс рівень самого футболу. Хоча, як чуваки чесно зізнались, про таке як зараз 5 років тому вони і не мріяли. Але старання і пропаганда дали свої результати. Тому і нам треба задуматись і повірити в свої сили.