Ні для кого не секрет, що у Динамо Київ матчі проходять ледь не кожні 3 дні, команда грає значно більше поєдинків ніж більшість українських клубів за рахунок єврокубків і Кубку України. Тому дуже часто фани ділять матчі на важливі і не дуже в залежності від суперника і поєдинок 1/8 фіналу з Зорею аж ніяк не підпадав під критерій важливих матчів. Тому, щоб не було чергового сірого і невиразного матчу без перформансу і з слабеньким звуком, кияни вирішили розважитися зі смаком, до того ж був чудовий привід - святкування 30-ї річниці появи фанатського руху Динамо Київ.

На початок матчу кияни виклали з модулів цифру 30 і це було перше модульне шоу з двох кадрів - по команді картина змінила колір. Вийшло досить непогано, хоч і не ідеально. Ретрошиза - саме таким словом характеризувався перший тайм матчу. Багато людей прийшли в старих радянських шапках-півниках з довгими в'язаними розами і з металевими значками на них. Щоб прийти по моді багато хто готовий був викласти немаленьку суму за раритетні речі. Посміявшись один з одного і похизувавшись своїм прикидом фани взяли в руки газети, пакети з насінням, і сіли читати. Дехто проніс грілки з горілкою - все як в старі добрі часи. На матч запросили старих - людей які починали організовану підтримку ще на Соколі в далекому 1978, та й інших людей, які вже давно відійшли. Саме вони організовували підтримку в 7 секторі, інші намагались за ними повторювати. "Ворона любит мясо!", "Шайбу, шайбу!", "В союзе нет, мы скажем прямо, команды лучше чем Динамо!" та інші совкові кричалки були хітами цього вечора. Звучали й вічні заряду типу "Киев - Днепр - алкоголь!", "Смерть москалям!" і "Спорткомитет". Люди, що не знали слів старих зарядів, пускали хвилю, але більшість все ж непогано підготувалась до ретрошизи. Весь матч на перилах висів банер "Біло-синьому руху - 30!", а в середині першого тайму з'явилось полотно "Киевлянин, как и встарь привези домой хрусталь!". Кульмінацією стало файер-шоу аля 1961 - всі палили газети...

В другому таймі все стало на свої місця і почалась звичайна підтримка команди. Правда звук був на порядок краще ніж зазвичай - за перший тайм всі встигли "нагуляти собі апетит". Я особисто такого драйву не відчував ще з матчу зі Спартаком. На початку тайму невеличка акція з використанням поліетиленових пакетів з написом "Біло-синьому руху - 30!" - їх роздали в перерві в якості сувенірів. Переклички не йшли, а все інше було на ура. Не забули фани привітати з Днем народження і Тараса Михалика, якому виповнилось 25. Крім банеру на решітці і розтяжки фани привітали Тараса словесно. Ще одною фішкою став заряд, коли не був зарахований гол Мілевського: "Гол НЕ ЗАБИЛ Артём Милевский! Артёёёёём Милевский! Оле-оле...". Наостанок фани зрозуміли, що в наступний раз попалити газети вийде не скоро, тож спалили все, що лишилось, на останній хвилині зустрічі.

Сектор 22 не порадував голосною підтримкою - іх практично не було чути на протилежній половині поля навіть коли в першій половині зустрічі решта стадіону просто мавчала. Фанів Зорі на початку матчу було чоловік 12, але потім стався інцидент з міліцією - один хлопець хотів вийти в туалет, але його не випускали і після словесної перепалки почали бити акаби, решта вступилась за нього, в результаті почалась штовханина, фанів повозили обличчям по асфальту і забрали до відділку. На секторі лишилось троє луганчан на торсі, які віддувались і за себе і за тих хлопців.

Cектори Динамо



Cектор Зорі