Металіст вже традиційно матчі-відповіді в КУЄФА проводить вдома. Після виїзної перемоги над Сампою клуб автоматично став фаворитом, що поза сумнівом спричинило і до того неслабкий ажіотаж на квитки. Ще одним чинником послужила реконструкція Західної трибуни, що привело до зменшення кількості глядачів, бажаючих побачити гру живцем до 33 000 чоловік. Природно весь стадіон був забитий.
До матчу по місту було організовано марш в якому взяло участь близько 500 чоловік. На саму гру по перфомансу нічого особливого не готували. По стартовому свистку над сектором були підняті портрети Вала, що було приурочене до річниці його уходу. П'ять хвилин сектор стояв в повній тиші, після чого зголоднілий по футболу народ від щирого серця увірвався з трибун в ігровий процес. У першому таймі шиза була явно більш якісною. Чи то два голи в першому таймі тому причиною, чи то підмерзли до другого або неадеквата було аж надто багато на трибуні (мінімум чотири заміси на секторі – показник), але за другу половину можна поставити трієчку.
Господарі можуть краще. Набагато краще. Від піро свідомо відмовилися, але деякі все-таки не погребували тортовими свічками і незрозумілим димом. Також був виготовлений банер на згадку про Сашу «Шурина» який після тривалої хвороби теж покинув нас. Ось такий, феєричний на полі і траурний поза ним у нас лютий.
Далі найцікавіше – весна в протистоянні МХ з ДК на трьох фронтах.
