Матч з маріками є одним із важливих в чемпіонаті полтавчан, але майже нічого з візуалки зроблено не було, та й те, що зробили під матч не допущено акабами. Але ж на полі всі очикували на перемогу. І як же було важко спостерігати, коли Ворскла, вже тримаючи в кармані три очки на останніх хвилинах зовсім перестає грати і тут же пропускає два м’ячі. Можна казати про що завгодно: про зрив гри, про не фарт, про не дооцінку, але єдине можна сказати точно – на останніх хвилинах не було боротьби. Команда просто зупинилася і дозволила познущатися з себе і з своїх вболівальників. Після третього пропущеного гола третина сектору не витримала і пішла геть. Ті, хто залишився після фінального свистку під заряд: “Где же ваша гордость?” розвернулися до команди спинами. Були й такі, хто ростягував розу і продовжував заряджати: “Ворскла! Ворскла!”. І мабуть всі в цій ситуації були праві по-своєму. Але як-то було спостерігати Ярмашу і Чеснакову, які не дивлячись ні на що підійшли до сектору чи то подякувати чи навпаки вибачитись за таку гру? Звичайно, правда у кожного своя, але одне можна сказати точно: мрія полтавчан про Європу в цьому сезоні не здійсниться, з такою грою там нічого робить. Просто потрібно дограти нормально сезон.

Мариків було більше десяти, вони пару разів вивішували якісь полотна, які неможливо було прочитати. На секторі господарів знову був майже аншлаг, також був барабан, який з великим трудом вдалося пронести (у акабів розігралася паранойа що під пластиком купа файерів), ну і все ті ж пресловуті тікети на 22-й, “завдяки” яким не всім бажаючим вдалося туди потрапити, тому що вони просто закінчилися.

Cектор Ворскли



Cектор Іллічівця