Два тижні підряд десятки людей з активу дніпрян спільними зусиллями готували яскраве шоу, яке по праву стало вершиною всієї української сцени за весь час її існування. На початку матчу величезне полотно з пейзажем рідного міста і дніпровської ладеею на річці розтягнулося від козирка над секторами до нижніх рядів північних трибун, закриваючи собою два сектори.

А почалося все ще місяць тому коли було вирішено створювати щось глобальне під кінець сезону. Навіть не дивлячись в календар можна було зрозуміти що саме матч з принциповим суперником Чорноморцем буде прикрашений такою роботою. І понеслася... Хтось купував матеріал, фарбу, мотузку, хтось зшивав смуги тканини, хтось розробляв ескіз і до болю в спині вимальовував його на зшитому полотні, хтось ризикуючи здоров'ям повзав під карнизом стадіону закріплюючи мотузки і блоки... Робота знайшлася всім. І результат не змусив себе чекати: на початок матчу, під час виходу команд на поле полотно було підняте над головами.

його творців. Доповнював композицію текстовий розтяг 50х3 м з написом "Слава Днепра в веках не померкнет", об'єднуючи собою всі три символи з одним ім'ям: велику річку країни, її велике місто і славний клуб.

Захоплені візуальною підтримкою футболісти дніпропетровського клубу просто не могли того дня не виграти. А фани, у свою чергу, просто зобов'язані були рвати голосові в'язки. І результат прийшов. Прийшов дуже швидко. На 8-й хвилині один з улюбленців публіки і просто відмінний футболіст і людина Віталік Денісов забив у ворота Чорноморця свій перший гол за Дніпро. Радості на трибунах не було межі. Стадіон вибухнув шумом, святкуючи відмінний початок матчу. А фан-сектори у свою чергу отримали додатковий заряд сил для підтримки. У першому таймі пісні і заряди неслись фактично без перерви.

Через 15 хвилин після першого гола, з 11-метрової позначки забив свій гол Сергій Назаренко - рекордсмен і символ Дніпра, людина для якого Дніпро безумовно рідний і єдиний футбольний дім, людина, яка з самого початку своєї кар'єри була в Дніпрі і жодного разу не міняла клуб. 210 ігор у футболці синьо-біло-голубих - це найбільший показник за всю історію ФК "Дніпро".

Після перерви футболісти продовжили феєрію на полі забивши черговий м'яч у ворота гостей - відзначився Олексій Бєлік. Трибуни не відставали, і, у свою чергу, показували високий рівень звуку і злагодженості. Ближче до середини другого тайму в хід пішли військові пісні, приурочені до дня Перемоги. Своєрідний щирий дарунок всім ветеранам що воювали і перемагали шістдесят чотири роки тому. І нехай не всі знали слова цих пісень, але співали від душі. Як з'ясувалося, старання не пройшли даремно - багато людей похилого віку, почувши під час телетрансляції скандування і пісні зі стадіону були зворушені і вдячні за цей експромт.

Апогеєм і кульмінацією того вечора стало масове піротехнічне шоу. На 80-й хвилині, під час виконання вже традиційного заряду "Днепр, только вперёд!" на фан-секторах спалахнули три десятки фаєрів, дві дюжини стробоскопів і декілька армійських димів. У вечірніх сутінках яскравий вогонь трибуни виглядав прекрасно і вражаюче. До речі, жоден запалений файер не полетів вниз, жоден стробоскоп не був кинутий куди подалі, не постраждала жодна людина, що знаходилась в безпосередній близькості з піротехнікою. Зпалені файери і стробоскопи найакуратнішим чином були складені на бетонні ряди трибуни. Піротехніка в руках досвідчених ультрас безпечна і привносить яскраве видовище вболіванню, але ніяк не є загрозою здоров'ю людей. Сподіваюся правоохоронні органи візьмуть до уваги цей факт і коли-небудь всі уболівальники України зможуть без побоювання прикрашати свої сектори подібними засобами.

Під саму завісу матчу, ще до того як встиг розсіятися дим над полем, Андрій Воробей на 88-й хвилині поставив ефектну крапку в протистоянні двох непримиренних суперників - 4-1, беззаперечна перемога Дніпропетровська на всіх фронтах. Втомлені але задоволені футболісти після фінального свистка віддячили всім, хто їх підтримує. Фан-сектора відповіли взаємним скандуванням "молодцы!" і "пока мы едины - мы непобедимы" дійсно, честь міста понад усе. Хтось захищає її повною самовіддачею на газоні хтось рве голосові зв'язки на секторі, збиває кулаки в спортзалі або готує величезні полотна. Але мета у всіх одна - лише перемога!

На закінчення хотілося б відзначити вкрай низьку явку одеситів. На гостьовому секторі було присутньо всього троє дівчат і один хлопець. Природно, ні про яку звукову підтримку з їх боку не йшлося, але час від часу було видно як вони намагалися щось заряджати, підкидаючи руки в догори. Дуже не хочеться вникати у внутрішні проблеми одеського руху, проте дніпряни все ж сподівалися на більшу кількість приїжджих. Втім, я думаю, ці четверо навіть не дивлячись на розгром Чорноморця залишилися під враженням від перформансу дніпрян.

Резюмуючи все вищесказане без зайвої скромності відзначу, що 9-е травня 2009 року повинне стати новою відправною крапкою всього ультрас-руху України. Це новий рівень і нові перспективи у візуальному перформансі. У нас в країні є добротні досвідчені рухи, для яких цей рівень під силу. І хочеться вірити що поштовх який дали дніпряни, змусить інших підтягуватися в якості.

Cектори Дніпра



Cектор Чорноморця