Фактично це був найважливіший матч останнього десятиліття: лишався останній крок до виходу у Лігу Європи та у фінал національного кубку. Неймовірний ажіотаж. Саме так можна охарактеризувати стан міста перед півфіналом. За офіційними цього дня стадіон відвідало 15000 вболівальників. Сектор теж зібрав більшу аніж завжди кількість людей – 450-500 (небо і земля у порівнянні з останнім домашнім матчем проти Арсенала…). Так що вперше вдалося підбити весь сектор з гори до низу. Знову виникли певні проблеми з проходом, зате зник спецслужбовий папарацці з фотокамерою і грифони з периметру сектору. На початку матчу активно використовувалися великі і малі прапори та розтяжки. Гості ж на перших хвилинах розтягли банер вже демонстрований на першій грі у Харкові з текстом «Чекаємо 20 років». На що одразу ж на домашньому секторі з’являється текстовка «Чекайте ще 20 років!». Сачко дуже швидко забиває такий потрібний гол. Деякі фани у пориві слему долетіли з самого верху сектору аж до низу. Звук в цей час можна оцінити на 4 з мінусом. За такої кількості вболівальників вже просто необхідний споукмен з рупором на вишці, адже нагорі взагалі не чути початку зарядів і люди починали тільки тоді, коли середина сектору підхоплювала заряд. На 31-й хвилині Вася забиває і другий гол і одразу ж біжить святкувати до фан-сектору – на трибуні абсолютна ейфорія, заряди нон-стоп до кінця тайму.
У перерві сектором знову пройшлася банка для збору коштів: радує, що кількість зібраного поступово збільшується. На вихід команд на другий тайм над сектором розгорнули полотно «Вперед за кубком», яке теж вже демонструвалося у Харкові. Також слід особливо відмітити оголошення складу Ворскли. Дикторша вперше співпрацювала з вболівальниками, називаючи лише номер та ім’я футболіста. Результат особисто мене приголомшив: до 22-го сектору додався весь стадіон і призвіща звучали дуже потужно. Ближче до середини тайму ще раз підняли текстовку про те, скільки ще харків'янам чекати. Заряди ж протягом всього другого тайму практично не зупинялися і звучали гучніше ніж у першому таймі. Надзвичайно актуальна пісня «Разговор со счастьем» прозвучала посередньо. На полі ворскляни загалом контролювали гру і заслужено довели її до перемоги. Одразу ж після фінального свистка кілька хлопців вискочили на поле і святкували разом з футболістами. Команда у повному складі прийшла до сектору і подякували за підтримку. Кілька футболістів запустили свої футболки у натовп. Маркоскі хтось подарував розу. А сектор все заряджав і заряджав. Розходитися почали десь хвилин через 20 після закінчення гри. Місто в цей день гуділо ще довго.
Гості прибули у Полтаву ще більшим складом аніж на матч чемпіонату. Вони зайняли майже 3 сектори, тому зараз можна говорити про число у 1200 виїзних. Хороший звук протягом першого тайму, у другому – він дещо погіршився. З візуалки окрім згаданого вже полотна були ще кілька текстовок, які експлуатували тему колгоспа. Було і полотно з зображенням Кубку України з різного сільськогосподарського приладдя з куркою нагорі. Також гості протягом всього матчу активно використовували різну піротехніку: петарди, дими, стробоскопи. Наприкінці матчу запалили з десяток файерів. Команда гостей після матчу теж підходила до своїх секторів.
Cектор Ворскли
Cектори Металіста
