Це був не просто рядовий домашній матч. Це остання домашка цього сезону і дніпряни повинні були викластися на всю. Не лише фанати, але і гравці, оскільки в останніх матчах вирішувалася доля Дніпра в єврокубках. Городяни з Харькова не вважаються принциповими суперниками, але це все ж останній домашній матч сезону, так що людей на секторі зібралося не мало. Всі були налаштовані лише на перемогу. Виходячи із статусу суперника жодного перфа на гру не готували, гравців зустрічали підніманням роз, сотнею маленьких і кількома великими прапорами. Банально, але весь сектор в рідних кольорах, а це приємно оку. Для розігрівання заряджати дніпряни почали ще до початку матчу, але після свистка яскравої звукової підтримки не спостерігалося, не було завзяття, азарту. Все як завжди. Гол у ворота Дніпра на 16-й хвилині вплинув на якість суппорту в кращу сторону і північна трибуна почала активніше гнати гравців в атаку. І вже через чотири хвилини у відповідь гол забиває Лисицький. Якось відразу після цього гола стало ясно, перемога вже у господарів. Банер на гру був підготовлений лише один, та і той не на тему гри. В середині першого тайму було розтягнуто поздоровлення з Днем Народження барабанщика всього Дніпровського двіжа, якого ми знаємо як Кіря! З чим його ще раз і привітаємо! А через хвилин десять, свій поі дарунок піднесли гравці, забивши другий гол.

Другий тайм запам'ятався лише зарядом «вдруг як в сказке…» і знову імітованим фаєр-шоу, на яке прибіг дядько в погонах і намагався щось знайти. Ну, і звичайно ж ще двома голами у ворота суперника, які супроводилися непоганим слемом, шизою нон-стоп і голим торсом (бентежить лише те, що не всі хочуть оголяти свій торс…).

В результаті можна відзначити, що в принципі, візуально сектор стає з кожним матчем краще, люди почали піднімати руки, активніше ворушитися під час шизи і хлопати правильно. Хоч і деякі заряди ще продовжують ковтати, але в цілому вже є хоч якийсь спів. Є ще над чим працювати є ще до чого прагнути, але ясне одне – дніпряни на правильному шляху!

З Харкова собаками приїхало три хлопця, погулявши по місту, поклеїли трохи виїздних стікерів і рушили до стадіону де чекав жорстокий шмон, відібрали майже все окрім баннерів. Заряджали у перерві між зарядами дніпрян, на що сусудньому секторі кузьма відповідала свистом. Вже вкотрий раз не дали стояти на голому торсі. Неочікуванний гол підняв настрій і відновив затрачені сили, адже не вдалося поспати у собаках. Але знов програли, хочпрограли з честю. Після матча трапилась подія якої не було десь півроку: до гостьового сектору підійшла вся команда, а Комар і Грінченко навіть встигли сказати, що вони думают про мусора, який не давав фанам підійти до огорожі між трибунами і полем. Гравці подякували за підтримку на що у відповідь почули вдячність саме за цю добротну гру.

Cектори Дніпра



Cектор ФК Харків