«Мы в финале Кубка УЕФА!» - цей заряд, популярний в період з 7-го по 20-е травня, вже не актуальний. На зміну йому прийшов – «Обладатель Кубка УЕФА!». 73 роки знадобилось донецькому клубу щоб завоювати свій перший евротрофей.
Рано вранці 20-го травня міжнародний аеропорт міста Донецька перетворився на філію фанатськой трибуни «Шахтаря». Люди, які катали ще в 90-х і ті, хто лише недавно став активним суппортером донецького клубу – всі вони вирушали на найважливіший матч, як мінімум, цього десятиліття. Чартер наданий клубом за дрібний прайс, вилетів в Царгород в 11 ранку, і вже через дві години донецький десант був на берегах Босфору. Мега-розкручена фан-зона була послана на болт і вся фан-громадськість розбрелася по азіатській частині Стамбулу.
Трохи фактів про турків:
- не всі жителі Стамбулу котирують Луческу, але при цьому навіть вони збиралися підтримувати «Шахтар» у фіналі.
- любой турок не проти заробити на туристах пару доларів.
- не всі стамбульці можуть відрізнити євро від гривні.
Нічого примітного в місті цього дня не відбувалося – варто відзначити лише виконання «Катюши» під файера у фан-зоні «Вердера».
Модерн футбол крокує по Європі, і заглянув навіть в азіатську частину Стамбулу. Більшість банерів і прапорів не були пропущені на трибуну оскільки вони не пройшли «сертификацию» уєфовських пожежників. Клубний банер, розміром 50 на 12, і декілька лицьових банерів після тривалих спорів із службою безпеки все ж дозволили. Не обійшлося і без подвійних стандартів – бременці без проблем пронесли великі прапори і розтяги.
Шмон перед входом на стадіон. Три кордони перевірки оглядали уболівальників дуже вибірково і досить поверхнево, тому пронести піротехніку не складало великих труднощів – основною проблемою було знайти її цього дня поблизу стадіону.
Фанати номінальних господарів зайняли південну трибуну «Шюкрю Сарачоглу». Слід окремо відзначити склад – окрім фанатів з України, за «Шахтар» прийшли шизіти ультрас «Фенербахче», «Бешикташа», «Галатасрая», «Истамбула» і ще декількох клубів з нижчих дивізіонів Туреччини. Стартовий свисток. Матч почався. Тепер лише емоції. Гол Луіса Адріано – десяток файерів, слем. Гол Налдо – пох.й! – ніхто не думає про поразку. Турки вже починають підтримувати українські пісні, а донеччани переробляють знайомі їм мотиви під «Шахтар». Ближче до кінця основного часу на секторі звучать «Катюша» і «Алягер ком алягеро». Екстра-тайми. Гол Жадсона… як же довго м'яч закочувався у ворота… Спалахує останній файер на донецькій трибуні. До кінця матчу ще є час, але в голові вже одна думка – «Кубок наш!». Починається підготовка найголовнішого шоу на трибуні. За допомогою білих футболок, з нанесеними на них літерами, в першому ряду донецького сектора викладається звернення до всіх, хто не хотів щоб Шахтар переміг цього дня. УЄФА, бременці, хохли… Фінальний свисток і «ВОТ ВАМ НАТЕ - Х#Й В ТОМАТЕ!». Ця фраза стала девізом донецької перемоги.
Нагородження. Фанати «Шахтаря» плачуть від радості. Хтось чекав цієї перемоги 20-30 років, хтось всього 5, але емоції у всіх одні. Складно описати, як це – бути володарем Кубка УЄФА. Та і навіщо це описувати – фанати «Шахтаря» це все прекрасно розуміють, а іншим тепер потрібно буде прагнути до цього рівня.
Cектори Шахтаря
Cектори Вердера
