Приїзд до міста Лева команди з Добромиля дійсно мобілізував львівських ультрас задовго до початку матчу. Основні пріоритети були розставлені ще за тиждень до гри, на виїзді в Києві, коли після розгромної поразки відбулась розмова фанів з командою і тренером (ультимативні заяви, обіцянки і все таке…). В переддень матчу, в понеділок, група активу зелено-білих несподівано нагрянула на місце збору команди, перед виїздом на тренувальну базу. Футболістам пояснили, як завтра треба буде грати, і що поразка чи нічия є неприйнятним результатом!

Ще одну подібну акцію наостанок провели автофани, які традиційно в день матчу колоною виїхали в Брюховичі на базу, аби кортежом провести клубний автобус до Львова. Від’їхавши недалеко від тренувальної бази автофани кількома машинами обігнали автобус і перекрили дорогу. Футблістам був продемонстрований банер з написом «Тільки перемога»... хлопці почекали поки вигорять свічки і поїхали далі.

В цей же час в центрі міста, на площі біля пам’ятника Шевченку, почали збиратися львівські ультрас, яких можна було впізнати по білих футболках і кольорах клубу. Всі були в очікуванні фанатського маршу, адже у Львові він проводився вперше. Всупереч всім побоюванням щодо кількості учасників (важко починати таке дійство в будній день по обіді ) на акцію прийшло близько 700 ультрас. Але найголовніше те, що там панувала дійсно класна атмосфера. Це не був банальний прохід по вулицях міста, а справжній фан-марш з кольорами, піротехнікою, відмінним співом, який на вузьких вуличках Львова створював просто приголомшливе ехо. Одним словом все вдалося на славу, і на стадіон зелено-білі заходили в чудовому настрої.

Солідно оформлений сектор, багато прапорів, всі в білому – одним словом виглядало все достойно. Власне і сама шиза була на відповідному рівні. Багато спонтанних глумливих зарядів в сторону опонентів. Кілька разів опускали кузьму, яка раптом починала кричати «вівці» або «фекальвів». Після першого голу Карпат – вибух на секторі, слем, суппорт стає ще голоснішим. Після перерви гості зрівнюють. З бігових доріжок було видно, що взяттю воріт радіє десь 60-70% кузьми. Справедливості ради треба сказати, що це не стільки стадний інстинкт, скільки банальне бажання мати дві команди в ПЛ (з багаточисельних розмов з «любителями карколомних атак» власне складалось саме таке враження). Також той факт, що більше половини глядачів підтримували добромильців¸ можна пояснити ненавистю вболівальників до димінського (це мабуть всетаки головна причина).

Але повернемось на 16 сектор. В другому таймі ще до забитого переможного голу всі стали «по торсу». Виглядає це звичайно дико по-польськи, а саме головне що не було жодного ліфчика. Також не забули привітати «золотих», які за цей сезон офіційно намотали рекордні 13 тис. км (середній виїзд – ледь не 1000 км). Ясне діло що з усіма «гаками», «петлями» і «ліваками» відстань буде значно більшою, але суть навіть не в кілометражі, а в тому ЯК вони їздили! Сотні кілометрів автостопом, нічні вокзали, собаки, екстремальні вписки в поїзди, вибиті в тамбурах вікна, виламані двері, обірвані полки, купа траблів і цистерна випитого алкоголю… так як їздять львів’яни – не їздить звичайно ніхто. От в честь цих камікадзе і лунали заряди на 16 секторі, в той час як самих золотих виїздюків піднімали на руках вверх по сектору.

Обстановка на секторі взагалі вже стала святковою, і навіть нічия на табло не давала жодного приводу сумніватися в перемозі за підсумком матчу. Так і сталося – на 64-й хвилині Кузнєцов після навісу з кутового головою забиває м’яч, який став останнім цвяхом в труні добромильчан. І тут уже багато хто забув про домовленість палити піро на 88 хвилині. Хаотично спалахують вогні в різних частинах сектору… потім ще раз… потім вогні, дими, петарди і стробоскопи... загалом сектор загорявся разів чотири. Не зважаючи на те, що у Львові в цей час ще світло на дворі, бо сонце сідає на годину пізніше, можна сказати, що вогні дали нормальний ефект. Після гри звичайно ж команда підійшла подякувати вірним фанам за підтримку.

Закінчилась гра на полі, але не за ним: кузьма яка збунтувалась, з залісним аргументом «своїм могли б і злити гру» почала бушувати. Доволі солідний натовп який з криками «фекальвів» зібрався позаду центральної трибуни був розігнаний львівськими ультра, які виходячи зі стадіону не могли упустити можливості для того, аби показати «хто газда в хаті». От на цьому в принципі футбол і закінчився.

Леополітанс готувалися до дербі повним ходом, адже для футбольного клубу Львів матч з Карпатами був не тільки принциповим через саме дербі, але і через те, що саме в цьому матчі (треба ж таке!) вирішувалася доля сезону – залишиться Львів в УПЛ чи ні. Леополітанс вже встигли у весняній першості запам'ятатися своїм суппортом, тому власне і почали організовувати те, що виходить найкраще. Розпочали з розтяжок, доробивши кілька штук – серед них лев, над якім напис FC Leopolis, емблема Львова зразка 1992-2001 рр. та інші. Планувалось, що на секторі буде близько 30 прапорів, але на жаль найголовнішу партію не встигли зробити, тому обійшлися 18 прапорами.

На гру крім Леополітансів і приближених суппортерів підтягнулись дцп у кількості 40 чоловік, також була проведена мобілізація районів і всіх тих, кому Львів не байдужий і хто хоче в майбутньому фанатіти за цю команду навіть в 1-й лізі при поганих розкладах, стояти до кінця завжди. Таким чином зібралось близько 250 чоловік. Разом зі старшою дитячо-юнацькою школою і працівниками клубу номінальних гостей було півсектора. Шмон виявився довгим, не все вдалося пронести. Зайшли на сектор за 20 хв до початку матчу. Сектор Карпат вже був заповнений і явно не чекав такої кількості групи підтримки Львова.

Часу було мінімум, тому не все правильно розташували на секторі, як задумувалось. Та й такою кількістю людей було не легко управляти, адже це вперше стільки народу зібралось на фан-секторі. На секторі у нас красувався розтяг Львів понад усе! (білим по синьому, розмір – 16х1,7) і скорботний банер Максу Чайці (40 днів…). Початок матчу – підняття синьо-золотистих розтягів, по боках банери з Князем Левом і Leopolis, а по середині був банер, на якому зображений гравець Львова на Говерлі, що встромляє прапор клубу на вершині гори (мав бути напис «Львів у Карпатах», але місця не вистачило). Банер МИ Є Львів був вивішений на боковій сітці гостьового сектора. Залп лент … Поїхали!

Знову на сектор три потужні барабани, які деколи навіть глушили заряди. Але початок вийшов доволі непоганим. Леополітанси зверху заряджали в унісом зі споукменом знизу. Усі повні сил. Але чим йшло далі, тим ставало гірше, бо сектор знаходився на сонці і це принесло свої мінуси. Про поразку говорити не будемо. Гравці Львова йшли переможцями зі стадіону, бо їх вітав весь люд. Футболісти ФК Львів вперше усі підійшли і вклонились фанатам. 30-й сектор заряджав «Ми йдемо , щоб повернутись». Якби там не було, городяни свою перемогу отримали. Було більше позитивних емоцій десь, ніж негативних. Це той матч, коли при поразці і вильоті в 1-шу лігу все тільки починається, а не навпаки. Ніч стала гарячою - кузьма бунтувала ...

Cектор Карпат



Cектор ФК Львів