На між збірними України і Казахстану не було нічого цікавого на трибунах не зважаючи на принциповість поєдинку. Кияни дуже пасивно поставились до цієї гри по суті проігнорувавши як сам матч так і підготовку до нього. На стадіоні Динамо цього вечора активних суппортерів нарахохувалось півтора сектори, з них майже половина - приїжджі фанати. Відсутність організації сектору столичною стороною вилилась у суппорт без барабана і без мегафона, без прапорів і полотен, лише жовто-сині лицьові банери з усіх усюд прикрашали сектори.

На вишці було одразу троє чи четверо споукменів, паузи між зарядами були невеликими, через це і траплялось так, що один заряд повторювався багато разів - над розширенням кількості зарядів на збірну ще варто довго працювати. Україна пропустила першою, що тільки роздратувало багатьох суппортерів. Коли Назаренко зрівняв рахунок було запалено 2 файери і білий дим. Перед другим голом українців фани почали виконувати пісню Петриненка "Україна", але слем і загальна радість її перервали. Коли стадіон трохи заспокоївся то пісню таки вдалося виконати і в принципі вийшло вдало як для першого разу. В кінці зустрічі фани стали по торсу, суппорт на останніх хвилинах значно покращився в порівнянні з початком гри. Відбулись і переклички з центральними трибунами і ще раз було виконано національний гімн.

Гостей на матчі було близько 30 чоловік, але сиділи вони в центральних секторах разом з кузьмою і ніякої підтирмки своїй команді не надавали.

Cектори України