Суми підготувались до Суперкубку серйозно - всюди афіші, бігборди з картами проїзду, місцями парковок, фан-зонами. Спеціально було перекрито кілька центральних вулиць міста. Вже на вокзалі зустрічає міліція, просто оточивши його кордоном. Зупиняють усіх, не дивлячись на те місцевий ти чи ні, у більшості просто переписують паспортні дані і відпускають у місто. Але були і такі, кого відправляли до так званої "фан-зони" - в квадрат 50х50 м. з усіх сторін оточений акабами. Автобуси на під'їздах до міста також тормозили разів 3 чи 4, а на межі міста очікував просто таки антитерористичний загін - близько 15 міліцейських машин були в повній бойовій готовності.

Було відчуття, що центр міста просто вимер. То тут то там снували взад і вперед групи киян, їм на хвости одназу ж падали кілька міліціянтів і ходили слідом, уважно слідкували як біло-сині заліплюють все навколо стікерами (спеціально до матчу було надруковано близько 2000 стікерів для зелено-білих). Місцевих жителів на вулицях дуже мало, ще менше фанів Ворскли - більшість з них приїхали централізованою колоною вже під сам матч. Кілька полтавчан все ж встигли намалювати графіті перед стадіоном...

Вхід на стадіо - тема для окремої розмови. Слід відзначити, що керівництво Динамо дуже сильно не хотіло нести відповідальність за "неорганізованих фанатів", а таких своїм ходом приїхало близько 500 чоловік. Як наслідок - фан-клуб продавав квитки лише в одни сектор і вимагав паспортні дані в обмін на тікет. На решту секторів Південної трибуни квитки з'явились в продажу лише вранці в день матчу, тобто більшість людей їхала не знаючи чи вдасться потапити на стадіон чи ні. При вході на "Ювілейний" 6 кордонів спецпідрозділу Грифон забирали все що заманеться - всі лицьові банери (а таких точно було не менше десятка) було заборонено під приводом того, що вони зроблені з легкозаймистого матеріалу, лише невеличку банер-розтяжку "Тільки Київ" вдалося пронести. Не пустили і двуручники через їх палиці. Та що там розтяжки - у людей забирали книжки, вологі серветки, ліки, стікери. Особлива увага приділялась всьому паперовому.

На протилежній трибуні порядки панували зовсім інші - у багатьох полтавчан навіть не оглянули рюкзаки, банери потрапили на стадіон, пропустили і барабан. Такі подвійні стандарти навіюють на роздуми на тему "кому ж це вигідно" і корінь зла більшість киян бачить у керівництві своєї ж команди. Ще до початку гри почались наїзди на киян з боку міліції з вимогою сісти на свої місця, не стояти на сидіннях і взагалі не стояти, не торкатись перил верхнього ярусу і т.д. Загалом сектори біло-синіх поділились на 3 частини - фан-клуб (менша частина якого була сидячою, більшість таки заряджала весь матч), активний основний сектор і невеличка група на верхньому ярусі, яка розпочинала більшість перекличок. Загалом відсутність мегафону, барабана, єдиного споукмена - все це викликало різнобої між зарядами, але звук був на рівні і на центральних трибунах киян було чутно краще ніж опонентів. Ні про який візуальний перформанс з такими порядками не могло бути і мови, та й не готував його ніхто.

У полтавчан теж не все було гладко з розвішуванням банерів - їх довелось повісити на верхньому ярусі, бо внизу вони затуляли рекламу. Було виготовлено 2 великі полотна "Forza Vorskla" i "Полтава". Зелено-білі зайняли 3 сектори. 2 з них - повністю сидячі, сектор за воротами поділився: третину зайняли фанати, які шизіли всі 90 хвилин. Решта - активна кузьма, яка час від часу підключалась до цього дійства. Виглядав сектор дуже пристойно: голий торс, стрибки і піротехнічне шоу з кількох вроцлавських огнів в другому таймі. Одразу після цього на сектор увірвалась міліція і 6 чоловік були змушені покинути стадіон.

Після серії пенальті радість киян стримати було неможливо. Вроцлавський вогонь, файери і стробоскопи пішли в хід. На верхньому ярусі почалась штовханина з акабами, які заломились на сектор, але палія вдалось відбити. Внизу спецпідрозділ одразу перекрив виходи з сектору і коли один з гравців підбіг і кинув футболку - хлопцям які стрибнули за нею добряче дісталось дубинкою по спинам. Порадувала киян команда - зараз вони ділили свою перемогу разом з фанатами дійсно щиро - ковзання животами по траві, фотографування біля сектору - було видно, що все це робиться не через чиїсь настанови, а від душі. А далі був надзвичайно красивий феєрверк...

Виходячи зі стадіону чергові кордони Беркуту і Грифону, а також люди біля воріт, що копошаться в купі конфіскату з надією знайти власні речі, мимоволі нагадують, що наша країна мчиться в світле маубтнє під назвою Євро-2012, де реклами і міліції на секторах буде ще більше, а свободи і емоцій - ще менше. І зупинити цю машину вже не так просто, а вона лише тільки починає набирати обертів...

Cектори Динамо



Cектори Ворскли