Волею календаря перший виїзд нового чемпіонату став найочікуванішим. 1100 км шляху подолала десятка полтавчан. Чудова природа Закарпаття перемежовувалася з чудовим футболом. Напередодні гри основних складів був пробитий матч дублерів у Мукачево. Відчувалася різниця у класі між гравцями Ворскли і господарів. Біло-зелені доволі легко перемогли 4-0.

У перерві ми трохи побуцкали м’яча на полі. Голосової підтримки як такої не було, але вже сам факт нашої присутності, за словами футболістів, надихав їх. Після фінального свистка гравці всім складом прийшли до нас і тисли руки. Таким чином молодь задала установку основі.

У неділю футбольною зупинкою став Ужгород. Особливого ажіотажу у місті помітно не було. Навіть афішу матчу було знайти доволі проблематично. Місцевий стадіон Авангард, доволі неприглядний ззовні, виявився більш-менш пристойним всередині. Вхід на гостьовий сектор виявився платним – 10 грн. Щоправда цьому мабуть вже не слід дивуватися. Шмон був ретельним, але доволі культурним. Загалом на трибунах зібралося близько 7000 вболівальників. Проспівали гімн і вперед.

На секторі господарів зібралося близько 50 чоловік. З візуалки – лише кілька лицьовиків. Заряди теж особливо не вразили: звучали непогано, але репертуар занадто вузький (5-6 штук), та й паузи дуже довгі. Ми, зважаючи на кількість виїзних, теж нічим особливим не відмітилися: звичний лицьовик і заряди по мірі сил. З нового можна відзначити виконання пісень «Моя Полтава» і «Гей наливайте повнії чари» та експромтний заряд про мукачівське вино.

На початку другого тайму пройшло дві нейтральні переклички з господарями «Слава Україні! – Героям слава!» і «Слава нації! – Смерть ворогам!». Ворскла в цей час доволі легко повела 3-0. Місцеві футболісти в середині другого тайму все ж забили гол престижу. Чим доволі серйозно завели всю місцеву публіку, яка майже до кінця матчу не стихала. Фінальний свисток зафіксував перемогу ворсклян 3-1. Після чого майже всі футболісти прийшли до нас і теж потисли руки. А Даллку на фразу одного виїздюка «Хорошо чёрного прихватил» відповів «Жопа чёрному»)). Далі сірі відвезли нас на вокзал. Ось таким виявився виїзд в Ужгород.

Cектор Закарпаття



Cектор Ворскли