Цей матч в Києві чекали вже не один рік, але Оболонь завжди залишалася за крок від прем’єр ліги. Перший домашній матч червоно-сині провели за межами Києва, чому передувало багато розмов про місце гри. Особливо ажіотажу з боку мешканців Борисполя не було, близько 300 місцевих вболівальників. Вболівальники Арсеналу були у більшості – близько 100 – порівняно з 30-40-ю пивних. Крім великого заводського баннера, та ще декількох середніх, зелено-білі нічого не показали. Заряди гостей лунали непогано, але враховуючи кількість було далеко до вражаючого звуку.

Каноніри звучали добре, особливо враховуючи ехо яке стояло після більшості зарядів. Завдяки команді та добрій атмосфері сектор не вщухав максимум ніж на 5 хвилин. Не обійшлося без образливих зарядів від обох секторів, чому посприяв і патлатий оболончик Гаррі спробувавший постояти на червоно-синьому секторі. Його убогість проявилася у показі голої дупи та тикання середнього пальця, що гідно справжнього хулса і фаната.

Візуальна підготовка була на голову вища від «заводських». Підготовлено баннер де змія кусає яблучко Живчика, текстовики «Фанатів за пиво не купиш» та «Ласкаво просимо до пекла», реалізоване пенальті Жоземара відсвяткували конфеті.

Перший матч показав, хто був хазяїном матчу і що потрібно робити для гарної атмосфери під час гри. Поки, що важко судити, що до чого адже потрібно зіграти ще декілька ігор для того щоб все було значно цікавіше, з інтригою.

Cектор Арсеналу



Cектор Оболоні