Інколи футбол, і все що його стосується, виходить за межі стадіонів, тому цей звіт буде трохи особливим. Минулого тижня Львів, як і вся Галичина, прощався з Сергієм Кузьминським, культовою людиною, і легендарним вокалістом гурту "Брати Гадюкіни". На його піснях виросло покоління наших батьків, їх слухали ми, і будуть слухати наші діти, тому що та музика, котру вони творили, житиме вічно.

Сергій Кузьминський народився у Львові 1963 року. У 1988 створив із друзями гурт ”Брати Гадюкіни”, наступного року із Володимиром Бебешком записали перший альбом ”Всьо чотко!”. Співали пісні із простими текстами, написані сумішшю суржику і галицького діалекту. Цим і подобалися публіці. Гадюкіни зробили просту річ - вони показали галичанам їх самих. Співали про життя, про те що є в душі у кожного з нас. І як співали... Кузя був неповторний і як виконавець, і як людина! Його роботи стали безсмертними хітами українського року.

"Було Не Любити", "Міську вважєй", "Жовті стрічки", "Чуваки, всьо чотко", "Наркомани на городі", "Файне мiсто Тернопiль", "Я вернувся домiв", "117-та стаття", "На Україні лад і спокій", "Сорок пачок верховини" - ці легендарні пісні зараз як ніколи часто можна почути у Львові повсюди: в кавярнях, кнайпах, пабах, на радіо і в транспорті... Городяни віддають останню шану землякові.

Прощалися з Сергієм в четвер, шостого серпня. Провести музиканта в останню путь прийшло багато як відомих митців, так і простого люду (приїздили навіть з інших міст). Були серед них звичайно і вболівальники львівських Карпат, яких можна було побачити з букетом жовтих квітів, перевязаних клубним зелено-білим шаликом.

Для зелено-білих гурт "Брати Гадюкіни" є особливим, адже у їх творчому доробку з поміж іншого виділяється пісня "Карпати знов програли футбол", яка вже давно стала легендарною, а також "Ми - хлопці з Бандерштадту" (гімн львівських ультрас).

Звичайно що ми не могли не вшанувати память Сергія під час суботнього матчу. Але робити щось в чорному тоні ніхто не хотів, адже це було не в стилі Кузьминського. Людиною він був надзвичайно позитивною і життєрадісною. Власне тому, вже на початку матчу, як тільки оголосили склади команд, і на бігові доріжки полетів серпантин, зелено-білі підняли текстовик "КУЗЯ, всьо чотко..." За якусь мить над сектором починає звучати:

"То - ми! Хлопці з Бандерштадту!
Ходимо до церкви, шануємо батьків.
Ніхто таяк ми не вміє фист гуляти
Поки сурми не заграли барабан не забив"

Публіка на стадіоні встає і аплодує стоячи.

Далі вже був футбол на полі і супорт на терасі. В першому таймі слабенький, зважаючи на мляву гру і невелику кількість людей на секторі, а от в другому таймі львівяни розворушилися. Спочатку затягнули нову проспівку, яка пішла на ура

"Чудова гра - немає слів!
Карпати Львів! Карпати Львів!"

А потім кілька разів нон-стопом співали ще одну нову пісню, яку "привезли" з попереднього виїзду в Харків.

Остаточно сектор крейзанувся в кінці другого тайму, коли почався розгром суперника на полі. Жорсткий слем з розбігу, місива з прапорів і розтягів внизу сектора, розбіги на решітку після голів... На останній хвилині матчу гол з пенальні, і всі прапори перекидаються через решітку над банерною лінією... На секторі овація для футболістів, які підходять до фанатів і дякують за підтримку.

Розходячись після матчу, всі згадують, коли Карпати вдома вигравали з таким рахунком, і вже не пошепки а всерйоз говорять про завдання команди на цей сезон... Потрапити в Єврокубки...

14 "чорно-білих" гостей з Луганська пробили один з найвіддаленіших виїздів чемпіонату...

Cектор Карпат



Cектор Зорі