Для "Кременя" це був принциповий суперник, тому фани планували організувати більш менш пристойну кількість, зняти автобус для всіх бажаючих, розклеїти агітаційні листівки і так далі, але автобус накрився і стало зрозуміло що всі їдуть своїм ходом, а тому побачити на секторі більше 10-15 людей здавалось маловірогідно. По прибутті на обумовлене місце виявилося що завдання мінімум вже виконано - за дві години до матчу в Комсомольську було вже близько 20 чоловік, агітація в інтернеті і через знайомих подіяла.

Трохи освоївшись і познайомившись з новими людьми, гості вирішили пройтись по місту з зарядами. Розтягнули банери і так з прапорами під заряди пройшли до стадіону по центральній вулиці. Для Комсомольську таке дійство мабуть було в новинку, хтось сторонився, хтось посміхався, дехто навіть пробував бикувати. На стадіоні були за півгодини до матчу. Гравці, які якраз в цей час розминалися, по виду були задоволені. Чим ближче до гри тим більше людей підходило на сектор. Під самий початок матчу кількість вже наближається до 30.

На вихід команд кинули конфеті і почали заряджати. Добра акустика сприяла тому, що злагоджені заряди повністю перекривали поодинокі вигуки місцевого кузьмічовського активу, який повністю зібрався десь під середину тайму. Побачивши, що на гостьовому зібралася чимала кількість людей, диктор вирішила (чи може хтось підказав) оголосити правила Правила поведінки глядачів на стадіонах (чого ніколи не було, минулої осені "Кремінь" грав там домашні матчі), але заряд "Мы никогда не устанем повторять.." заглушив ці самі правила, які мабуть до кінця не були оголошені.

Ближче до кінця першої половини реалізували пенальті, невеликий слем, починаються невдоволені вигуки кузь, під саму завісу тайму один жирний бик підходить щось заявити, але ніхто не зрозумів що саме. Після перерви продовжуються заряди, які майже на замовкали на протязі всієї гри. Рахунок вже 2-0. Стандарти в сторону гостей проходять під масове гудіння, через це гравці суперника часто помиляються при їх виконанні. Після відіграного одного голу і, вочевидь, вже допитого пива, оживає "торсида". Починається стандартний набір тупих гоп-зарядів.

На 88-й хвилині відбувається спалення декількох саморобних фаерів, яке переходить в невеликий вогняний дощ, а також розтягується зроблений вже на місці банер "Гоп-Стайл Крю". Місцеві акаби, які, як виявилося, зовсім не місцеві, а кременчуцькі, роблять вигляд що йдуть когось в'язати, але трохи постоявши поблизу і шось розказавши повертаються на своє місце. Звучить фінальний свисток, між футболістами проходить невелика штовханина. Команда, що вже стало звичайним ділом, у повному складі підходить до сектору. Всі дякують і тиснуть один одному руки.

Після гри теж не сумували. Актив, а також ті кременчужани, які приїхали просто на футбол всі разом пішли на зупинку. На виході зі стадіону на очі потрапляє якесь негритя, що кричить щось із серії "Кремень параша, Горняк чемпион", всі з нього ржуть. Гоп-стайл йде слідом до зупинки і щось пиз..ть у спину, потім виявляється що мало місце жбурляння каміння... і влучання також. Це трохи злить і ледве не починається сутичка. Дехто трохи отримує. Очікування автобусу пройшло під дикий стьоб с гопоти, яка робила вигляд, що ось-ось вже майже зараз...

Дорога пройшла в хорошому настрої. Старі вболівальники цікавились що там і як, виїзди, все таке. По приїзду більша частина ще пару годин провела разом у спілкуванні і святкуванні перемоги в одному із скверів. Ну там вже кожен по своєму відмічав

Cектор Кременя