Дев’ять років "Ворскла" не виступала у Європі. І ось нарешті вболівальники дочекалися цієї події. Тріумф у національному кубку дозволив стартувати в останньому (4-му) кваліфікаційному раунді. З чотирьох можливих суперників, яких підкинув жереб, «найсолодшим» видавався варіант з празькою «Славією», але не судилося… Чехи випали вже в першій парі і потрапили на «Црвєну Звєзду». «Ворсклі» ж дісталася «Бенфіка». Надії на євро-виїзд накрилися мідним тазом. По-перше ця поїздка обходилася занадто дорого. По-друге той факт, що перший матч відбувався у Португалії (через 10 днів після жеребкування), дуже ускладнював процедуру отримання візи. Тому до Португалії з фанів «Ворскли» не поїхав ніхто. А от куми-свати-брати і т.п. у кількості близько 100 чоловік (офіційна делегація від клубу становила 125 чоловік) доволі комфортно злітали на крайній захід Європи. Рахунок першого матчу 0-4 теж не дуже надихав. Лишалася лише честь, яку не можна було втрачати у домашці. Враховуючи доволі неочікувану апатію клубу до своїх фанів у новому сезоні, було вирішено нічого особливого з візуалки спеціально під цей матч не готувати.

Нарешті день матчу. Навіть не намагалися проносити прапори і розтяжки. Не було й барабану. Зате пронесли всі банери і навіть зіткнулися з проблемою, що вони не вміщуються на одному секторі. Особисто в мене проблем з проходом за 20 хвилин до початку на 6-й сектор (саме він був обраний фанами для підтримки команди, щоб уникнути жорсткого шмону на 22-му) не виникло, навіть незважаючи на банер у рюкзаку. Дехто правда казав про ретельний шмон… Стадіон виглядав незвично. Якщо раніше трибуни заповнювалися від центральних секторів до заворотніх. То на цьому матчі все було навпаки. Кутові (найдешевші) сектори були підбиті, а от центральні залишалися напівпорожніми. Проглядається, пробачте за каламбур, недалекоглядність працівників клубу. Квитки на цей матч продавалися за доволі високими як для Полтави цінами 50-200 грн. В каси вони надійшли через кілька днів після поразки у Лісабоні. Звісно збіг цих двох обставин дав доволі низьку відвідуваність даного матчу, на якому по великому рахунку мав бути аншлаг. Не дуже ретельний пошук в і-неті, так і не дав відповіді на питання: «Скільки ж людей відвідало цю гру?» Гадаю, що якби клуб врахував результат першого матчу і знизив ціну на квитки, то вболівальників прийшло б набагато більше, а виручка була б така ж. Ну історія не терпить всіх якби, тому маємо те, що маємо.

Хвилині десь на 20-й сектор остаточно підбився. Хоча все одно якість підтримки була доволі низька. Звук на трієчку. Та й команда на полі не дуже вражала. Гості мали кілька нагод для відкриття рахунку, але маємо 0-0 і перерву. Тайм другий став значно цікавішим. Буквально одразу ж Сачко забиває гол. Шалений слем і перша порція піро: дими, фаєр, пара петарад. Кілька сірих в штатському заходять на сектор і викидають дим і фаєр на бігові доріжки. Потім вони намагалися пов’язати кількох фанів, але загальними зусиллями біло-зелені своїх відстояли. Звук у порівнянні з першим таймом стає значно кращим. Йдуть потужні переклички «Вперед, Полтава!» і «Надо гол-гол-гол» з кузьмою. «Слава Україні! – Героям слава!» взагалі розпочали самі кузі. І тут як грім серед ясного неба – пропущений гол. Він трохи спустив всіх на землю, але не на довго. Проходить ще кільканадцять хвилин і Єсін забиває другий гол у ворота португальців. Знову слем, знову піро. Апогеєм на секторі стає 80 хвилина, на якій спалахує кілька вроцлавів і дим. Нажаль доволі швидко сірі потушили й їх, а от дим, який вони знову викинули на бігові, херячив дай боже. МНСник довго не міг його затушити. Знову штовханина з мусорами. Скінчилася вона лише після того, як якийсь високопоставлений погон побігав під сектором і покричав своїм підопічним, щоб вони залишили сектор. Останні хвилини пройшли в очікувані перемоги, яку врешті-решт і зафіксував фінальний свисток головного судді. Команда у повному складі зробила коло пошани стадіоном, дехто з гравців закинув свою футболку у народ. Загалом футболісти дуже порадували перемогою і честі не втратили. Але то був не кінець…

При виході деяких хлопців починають в’язати. Вони пробують вирватися, але це їм не вдається. І сірі починають свої «гуманні» методи врегулювання конфліктів. Одного фана збили з ніг і лупцювали кийками 4 чоловіки, а 5-й в цей час топтався ногою по його голові. Звісно такі дії мусорів викликають отвєтку, виникають локальні махи з сірими. Слід відмітити, що деякі сірі в штатському вихоплювали кийки у акабів в формі і найбільш активно їх використовували. В кінці кінців на штурм ейсішників так і не пішли. Грифони витіснили біло-зелених за огорожу і закрили ворота. Далі вже з-за меж стадіону починається обстріл сірих всіляких гімном. Нажаль всіх своїх не відстояли і 7 чоловік відправилися до райвідділу. Ще одного одразу ж відправили у лікарню з підозрою на розрив селезінки, на щастя обійшлося. Двох випустили одразу. А на 5-х очікував суд. Адмін-порушення: кому штраф, а кому й 3 доби відсидки… Ніхто не каже, що фанати – ангели, але такі дії правоохоронців неприпустимі. І якщо від клубу не буде жодної реакції на цей інцидент, то стане остаточно ясно, що "Ворсклі" фани не потрібні… Ось таким видався єдиний домашній єврокубковий матч ворсклян у цьому сезоні.

П.С. Гостей не було.

Cектор Ворскли