Банальний рядовий матч, як для столичної команди, та ще й в будній день і після дощу. Але за день до гри сталась подія, яка облетіла перші сторінки всіх газет - в "Динамо" повернувся Андрій Шевченко. І сам його прихід збільшив аудиторію на трибунах на кілька тисяч чоловік. Ажіотаж навколо персони Шевченко був просто неймовірний, диктор розпинався перед матчем, ставив пісню "Превет Андрей!", кузі теж понамальовували привітальні плакати, фан-клуб згадав що у них є футболка Шеви і створив на додачу ще кілька шедеврів. Не могли обійти цю подію і на секторах 20-21. Оскільки поява Шеви в "Динамо" не у всіх викликала позитивні емоції - було вирішено, що відмітити потрібно, але без пафосу, і щоб не гірше і не краще, ніж відмітили повернення Реброва. Так і народилась на світ текстовка "Ласкаво просимо додому!". На цьому і весь перформанс - на даному етапі кияни думають не над тим "Що намалювати і за які гроші?", а скоріше "Навіщо малювати? І кому це потрібно?".

Звук на трибуні так собі, бувало і краще. Кількість поступово збільшується, споукмени відпрацювали на рівні. Дикі слеми після голів... А на початку другого тайму божество з сімкою на спині вийшов на поле. Встали всі трибуни і Андрій оплесками вітав своїх шанувальників.Кияни не реалізовували моменти, а трибуни гнали їх вперед і дуже сильно освистували опонентів. Під завісу поєдинку кияни отримують нагоду забити 3-й гол з пенальті, Шевченко не схибив і плебеї просто шаленіють, на 20-му запалюється один файер і дотримуючись всіх канонів "єбанат-стайл" летить на бігові доріжки. Після фінального свистка команда повним складом біжить до 20 і 21 секторів, повністю ігноруючи фан-клуб.

Гостей приїхало близько 60 чоловік. Банер на перилах, прапор Сербії, і 2 великі стяги за фанатами. Заряджали досить тихо і мляво, більшість була на клубних футболках і кепках. Кілька разів гості кинули "зігу", щоб ще раз підтвердити випадковість банеру, який було розтягнуто в Донецьку на попередньому матчі цих команд.

Cектори Динамо



Cектор Металурга