Звіти про такі матчі варто писати через кілька днів, коли вщухнуть зайві емоції і мине ейфорія. Ейфорія минула, втім все одно можна з упевненістю сказати, що все вдалося. За певний час до гри дніпряни зібралися вузьким колом людей (десь 50-60) і пройшли маршем до стадіону. Хода супроводжувалася палінням фаєрів і димів і вигукуванням зарядів. Проїжджу частину перекривали собі самі, до того ж відмовились від звичного маршруту. Вийшло непогано. Згідно зі статистикою, стадіон-тридцятитисячник того дня відвідало 29 тисяч глядачів, фанатська трибуна складалася з трьох секторів, тому супорт був просто приречений на успіх.

На вихід команди дніпряни підготували модульне шоу. В один момент над головами було піднято 4,5 тисячі модулів, що утворили єдиний малюнок. Зі сторони виглядало дуже масштабно. Після того, як шоу завершилося, вниз полетіли зім'яті шматки паперу, і тут почався ЗВУК. Давно не було, щоб стадіон ТАК гнав команду вперед. Заряди один за одним, переклички - репертуар старий, втім виконання нове, якісне.

Наступною частиною програми було піро-шоу. Палили тричі: фаєри, вроцлави і дими. Дим було запалено перед самою перервою, стадіон швидко потонув у хмарі, а на сектор зайшли міліціонери. Більш за все їм не сподобався барабанщик, але останнього ніхто віддавати не збирався. Тому, за старою традицією, сектор зустрів давніх знайомих якісними слемами. А через невдале використання порошкового вогнегасника один "сірий брат" перетворився на білого.

Навіть після голів у ворота дніпрян підтримка не ставала слабшою. Команда тішила хорошою грою, а на трибунах володарювало піднесення. Навіть зазвичай пасивна кузьма кілька разів влаштовувала хвилю стадіоном.

Щодо підтримки Шахтаря, - було смішно. Один банер, прапор і сектор-суміш овочів і фруктів. Нічого, що заслуговує на увагу і взагалі, що хоч якось вказує на наявність ультрас-руху як такого.

Cектори Дніпра



Cектор Шахтаря