Виїзд в Мілан став пріорітетним для багатьох біло-синіх в цьому розіграші Ліги чемпіонів. Ще б пак, якщо квитки на літак практично вдвічі дешевші за політ в Казань. Як наслідок близько 200 киян підримували "Динамо" на третьому ярусі Курви Сюд легендарного стадіону Сан Сіро, місцева діаспора мала свій сектор на ярус нижче, але надто активною їх підтримку важко назвати.

Близько 50 представників 20-го сектору пробили цей виїзд. Більшість зібралась за 3 години до матчу на центральній площі міста поспілкуватись про час проведений в Італії і взагалі в дорозі (одні їхали через Краків, інші через Лондон, хтось через Цюріх, а хтось і через Венецію. Одні поїхали раніше, щоб потрапити на матч Мілан-Рома, а інші їхали прямо з Андорри). Прямо на площі до киян підійшли карабінери з проханням поскоріше їхати на матч, бо на дорогах пробки. Розпитали маршрут і сказали, що на метро біля стадіону на киян уже буде чекати автобус, який привезе прямо під сектор.

Як ви вже здогадались, ніхто на ту станцію не поїхав. Всі вийшли в іншій точці міста і маршем попрямували до стадіону. На марші було заплановано пірошоу перед стадіоном, але Сан Сіро якось раптово винирнув з-за паркану... на площі перед стадіо було запалено і кинуто на землю один фаєр, який немов незав'язана повітряна кулька полетів з неймовірною швидкістю по асфальту, злетів на 5 метрів і вдарився в рекламний щит, розсипаючись іскрами перед просто ошелешеними поліцаями...

Вхід на стадіон порадував - україномовні (!) і доброзичливі стюарди допомагають згорнути банери подивившись їх зміст, у деяких людей навіть не відкривали сумки. Потім всіх очікував підйом на цей третій ярус по спіралі всередині башти. Для багатьох стариків пішки на 12-й поверх після дози алкоголю було піднятись дуже непросто. В розпорядженні киян виявився весь ярус, стадіон не заповнився і наполовину. 3-метрова скляна стіна і натягнута сітка аж до даху відгороджували трибуну від решти глядачів. Банерів привезли дуже багато, навіть не все розвісили... Звук в принципі дуже хороший, як здавалось всередині сектора, емоції просто били через край.

Перший гол і запалюється піро (всього пронесли 15 стробоскопів і штук 7 файерів). Реакції з боку стюардів жодної - лише підбігли допомогти поправити зірваний на емоціях край банера. Другий гол "Динамо" і запалюється решта запасів... все було на найвищому рівні, і гра команди і контингент на секторі. Нічия скоріше була скоріше розчаруванням ніж досягненням, біло-сині заслуговували на перемогу.

Важко сказати, сектори Інтера якось вразили. На Курві Норд банерна лінія в 2 ряди, якась текстовка поверх лицьовиків, банери і текстовки виднійються і на інших трибунах і ярусах. На початку матч неразуррі вивісили величезне полотно "Vinci com noi" (Перемога за нами), під гімн Ліги чемпіонів запустили на поле стрічки і підняли всі наявні прапори. Стяги у Інтера дуже різноманітні, вони не зациклюються на кольорах клубу, були і в кольорах національного прапора, і біло-червоні, і рожеві, жовті... яких тільки не було. Але скоро стаф кудись зник і заряди лунали не надто часто.

Після матчу киянам підігнали під сектор автобуси з решітками на вікнах і кожен бажаючий міг безкоштовно доїхати до метро (пішки іти хвилин 15). Ніхто не змушує і не наполягає, ось вона, цивілізація... Дорога назад пройшла так само весело як і туди. В літаку треба були бачити очі пасажирів і стюардес, коли вже підвипивші фани починають тихо заряджати "Мы все умрем!" при злеті і вже на все горло співати при посадці в Києві.

Cектори Інтера



Cектор Динамо