Виїзд до Запоріжжя був першим в серії з 3 виїздів в чемпіонаті України для киян, які мали відбутися поспіль. Вже опівдні біло-сині досягли кінцевої точки мети свого перебування. Погравшися в піжмурки з місцевими органами (ті що внутрішніх справ), і здобувши тактичну перемогу, кияни зібралися в потрібному місці. Час гаяли ганяючи м'яча та очікуючи представник місцевої інтелігенції. Але замість них дочекалися незваних гостей у формі. Які, вочевидь, намагалися взяти реванш, і таки знайшли гостей зі столиці. Марш-кидок вулицями міста свого результату не дав. Тож сівши в міліцейські баси кияни попрямували до стадіо. Почекавши трохи перед сектором, придбали квитки і вирушили на трибуну. Огляд речей і банерів нічим особливим від інших міст не відрізнявся. Хіба що стікери не дозволили пронести, з аргументацією: «Бо заклеїте нам весь стадіон.»

На секторі зібралося приблизно півтори сотні киян. Були присутні виїздні банери VIVA, UF, KCS. Заряди були нечасті, але гучні. Порадувала місцева кузьма, що сиділа неподалік. Вони весь час демонстрували свої здатності до пантоміми. Ну і запоріжський темношкірий футболіст Адольф надовго запам'ятає гостей з Києва.

У господарів можна виділити велику кількість яскравих прапорів, особливо на початку гри, і досить якісно виконану козацьку пісню. Досить гарно була оформлена банерна лінія, самим нижнім шаром висіло величезне полотно, яке імітувало стіну запорізької фортеці. На центральних секторах висіла текстовка з написом "По газону пешком не ходить" і ще кілька полотен. Більш нічого особливого на перший погляд, але все ж сталась одна подія, яка може докорінно змінити розвиток запорізького фанатизму.

Перехід на інший сектор і відділення від загальної маси назрівав ще минулої зими. Але тоді за деякими обставинами було відкладено це рішення. Після виїзду до Одеси, було вирішено остаточно - «переходимо і назад дороги немає». Робимо збір за 4 дні до домашнього матчу з "Динамо". На зборі збирається близько 20-25 осіб. Ті, хто готовий почати все спочатку, готови почати розвиватися незалежно від клубу. На наступний день знову збір, підтягуються ще знайомі хлопці. Запоріжці викуповують в касі близько 45 квитків на 16-й сектор (на протилежній трибуні). Дуже оптимістичний початок. У наступні дні ті, хто не відвідав збір - викуповують в касі ще близько 10-15 тікетів.

День матчу. Група запоріжців, що хочуть відділитись від фан-клубу збираються і йдуть разом на стадіон. Перші трабли виникли при проході на трибуну. Незваних гостей вже чекали. Заборона пронести банер "ЗАПОРIЖЖЯ". Нічого дивного, це було прогнозовано. Міліція на запитання «Чому не можна пронести банер?» Відповідає «Нам надійшов наказ про заборону пронесення будь-якої атрибутики всюди крім 7-го сектора», задається зустрічне запитання «Ось у мене є шарф - це теж атрибутика, чому з шарфом можна, а з банером не можна? », acab чухає голову і не може відповісти. Банер відноситься на квартиру, збір на секторі. Після першого заряду підтягується кузьма знизу сектора і фанатіє разом з усіма... Перший крок зроблено. Попереду багато нелегкої роботи.

В кінці гри Мілевський міг принести перемогу… Але бити пенальті йому ще треба вчитися. Як і багато чому іншого. 16-річний голкіпер "Металурга" стає героєм поєдинку і довго дякую трибунам за підтримку. Запоріжжя радіє нічиїй так, ніби вони виграли чемпіонат. Після гри за допомогою міліцейських басів киян відвозять на вокзал. Спроби танців перериваються міліцією, яка спрацювала як ніколи професійно.

Cектори Металурга



Cектор Динамо