З поміж усіх суперників, які за сезон приїздять до Львова є як "старі добрі", так і "закляті"... вистачає і нудних середняків, на яких фанам рідко коли хочеться щось готувати, та і публіка на такі матчі не сильно рветься. Власне таким середняком міг би бути і клуб з Маріуполя, якби не його "яскрава" назва. Навіть для декотрих ульрас слово "ілічьовєц" є дуже серйозним подразником, я вже не говорю про звичайну кузьму, яка обкладає той нещасний клуб з пролетарською назвою триповерховими матами і ще й прокляттями від імені всієї родини до третього коліна. Вислуховувати то все довелось чотирьом маріупольцям, які завісили банерами весь гостьовий сектор.

За неймовірною іронією долі цього року приазовцям випало грати з "Карпатами" акурат в день пам'яті жертв голодомору. Про те, які акції планувались на матч - тепер згадувати не будем, оскільки їх всіх не вдалось провести. Хотіли навіть задіяти футболістів, але з керівництвом клубу теж не домовились... Та власне чи варто вигадувати щось надзвичайне в день національної жалоби? Хіба можна виразити словами біль всієї нації ? Мабуть ні... тому біло-зелені обмежились банером, яким вшанували жертв геноциду, і повісили його поруч з лицевиком BSU. На вишці висіло чорне полотно з відповідним гаслом і перекресленим символом більшовизму.

Після хвилини мовчання почався футбол. "Карпати" пропустили першими, що жодним чином фанів не засмутило, бо всі вже звикли до вольового характеру команди, і до вирішальних голів навіть на останніх секундах матчу. І чуття не підвело - за якийсь час галичани відновили рівновагу, а згодом і вийшли вперед. Маріупольці в другому таймі зрівняли рахунок і матч закінчився нічиєю, але заради справедливості треба сказати що рефері (з Одеси) не зарахував чистий гол наприкінці матчу. Та не тільки цей момент викликав бурю емоцій на трибунах. Справа в тому, що в 2 таймі у воротах, які знаходяться ближче до 16 сектору став Всеволод Романенко, воротар "Маріуполя", який ще навесні грав у Карпатах.

Ну грав то грав - чорти його не вхоплять, але ж він іще говорив, не думаючи, більше ніж треба. Ситуація з цим діячем була добре відома всім фанам, тому почали систематично його травити. Разів 10 під ряд, після удару барабану, сектор скандував прізвище недалекоглядного кіпера... Коли ж м'яч вийшов за лицеву лінію і Романенко, обернувшись до сектору, побіг по круглого - сектор в один голос рявкнув "іди нах*й".

Центральні трибуни вибухнули сміхом і аплодисментами.... З вишки полетіла футболка з його прізвищем. Винуватця такого свята послали ще разів з 10, і потім уже до самого закінчення матчу освистували і глумили, як тільки м'яч опинявся в нього в руках. Потім до цього підключались і звичайні вболівальники на центральних трибунах... одним словом це виглядало дуже організовано і дієво, бо навіть по поведінці "ювіляра" було видно як йому соромно і неприємно водночас.

І це безперечно дало свій результат, господарі забили, але нажаль рефері цинічно відмінив гол. Та як би там не було - матч, а з ним і перше коло команда закінчила з прийнятним результатом, який дозволяє біло-зеленим чекати на продовження боротиби за зону Ліги Європи для Львова...

З цими думками і переходимо до другого кола, перший матч якого відбудеться вже на цих вихідних... Буде тур - буде і фішка.

Cектор Карпат



Cектор Іллічівця