Остання гра ворсклян у цьому році не викликала жодного ажіотажу. Подивитися футбол на стадіоні в -7С побажали менше тисячі полтавців. На сектор прийшло близько 150 чоловік. Варто відзначити посилення шмону на вході. Особливо на дівчачому, де майже дійшло до непристойностей. Не вдалося пронести один банер. Не встигли всі бажаючі зайти в середину, як рахунок був вже 1-0. Слем. Доволі непогано звучали заряди. Активно юзалися 3 великих прапори. Дуже швидко рахунок став 2-0. Знову слем і відмінний настрій. В мене було дежавю. От саме так наша команда у другій половині 90-х рр. вигравала більшість домашок: 2 голи в перші півгодини і суперник капітулює. Забігаючи наперед, скажу, що так сталося і цього разу.

Відсутність єдиного споукмена не додає різноманітності зарядам, але маємо те, що маємо. На вихід команд на другий тайм було вперше на секторі реалізовано композицію з модулів і полотен. Вийшло не супер, але не помиляється лише той, хто нічого не робить. При практично пустому стадіо доволі непогано йшли переклички з кузьмою. В принципі звук у порівнянні з першим таймом не погіршився (така тенденція спостерігалася на останніх домашках). По завершенні переможної гри вся команда прийшла до сектору і, взявшись за руки, подякувала фанам за підтримку. А Олег Краснопьоров закинув свою футболку на сектор. Дісталася вона барабанщику, який на цьому матчі смалив досить непогано.

Двох гостей, про яких пишуть в і-неті, на гостьовому секторі помічено не було.

Ось так закінчився для біло-зелених цей футбольний рік. Закінчився вельми обнадійливо, адже команда нарешті почала перемагати суперників явно слабших за себе. Взагалі рік був дуже контрастним: був неймовірний злет, було важке похмілля після нього. Головне, що команда поступово прийшла до тями. Так само були злети і на трибунах, були й падіння там же. Прогрес є.

Cектор Ворскли