Отже виїзд. Вже другий поспіль, який активно підтримує фан-клуб Металіста. Про що казати, якщо загальна кількість харків’ян, що добралися до столиці Донбасу склала більш ніж дві тисячі. Це рекорд у виїздній активності фанів МХ. Хоча без допомоги фан-клубу рекорд теж міг би статися... Але облишимо тему кількості.

Виїздних вже звично зустрічали. Екскурсії до відділку, прогулянки по місту у басах і т.д. Деякою несподіванкою стало те, що вже в Ясинуватій записували на екскурсії, хоча ті, хто мав голову, та їхав не вперше, виписувався дуже просто (додам, що кінологи провели імпровізований фан-турнір з футболу в одному із місць пересадки). Інший потік (баси, мікроби) вже звично зупинявся на під’їзді до міста і відпускався під супроводом аж під сам матч. Не дивлячись на це, досить пристойна кількість харків’ян гуляла містом весь день.

За дві години до матчу відкрилися трибуни і гості почали потроху заходити на стадіон. Давка хоч і була, але стримана. Та коли під’їхали баси від фан-клубу та екскурсійні, мало не здалося нікому. Три кордони тотального шмону, вже звичний розмовний бидло-стайл та просто хамське відношення до ВСІХ харків’ян. Не давали проносити їжу (для виїздних, це фініш), великі сумки, парфуми у дівчат, не кажучи вже про такі речі, як вода в пляшках та пластикові ящечки для їжі. Коли матч вже починався, а черга ще була пристойною, стюарти та «співробітники» почали рвати квитки на гру у деяких людей, мотивуючи відсутністю місць, хоча ж квитки, ось вони.. Деякі банери теж не дали занести – «місць для банерів вже нема».

Всіми правдами і неправдами занесли два мегафони, які для такої кількості були марними, адже барабан так і не пронесли, що дуже вплинуло на якість шизи. Досить пристйно йшли переклички та прості заряди. Плюс деякі пісні. Але нон-стопи, що живляться енергією барабану, були провальні. Харків’яни були розтягнуті на гостьовий сектор та два сусідні. Це теж відклалось на злагодженості. Вцілому про якість звуку казати мають ті, хто бачив гру, або ті, хто сидів на центральних трибунах. Під час матчу було три-чотири дими, та сутичка зі стюартами.

Після гри неймовірна давка аж до виходу зі стадіону. Потім ще з підгодини у відстойнику... Ті, хто їхав зворотним шляхом на собаках та поїздах, відправлялися у вільне плавання, хоча не пройшовши і 20-ти метрів зупинялися, бо якомусь акабу в погонах сказали, що і за цими людьми вже їдуть автобуси...

Дорога додому теж мала свої приколи. Для прикладу майже на кожній пересадці представники органів питали «хто головний?» та «ви ж з футболу?». І це на досить забутих станціях.. Як висновок класно сказав один хлопець: «Стадіон європейский, культура донецька»

Сектор господарів візуально практично не відрізнявся від звичайних домашніх матчів: ті ж банери, та ж кількість, хороші слеми і непоганий звук. В плані перформансу на цей матч помаранчево-чорні особливо не готувались...

Cектор Шахтаря



Cектор Металіста