Нарешті. Цим словом можна описати все те, що відбувалося того передпасхального дня. І позитивних емоцій, яких було мінімум під час другого кола чемпіонату цього разу виявилося вдосталь. Марш, який планувався заздалегідь і мав за мету довести керівництву клубу та підпорядкованій йому міліції, що фанати мають право голосу і є невід’ємною частиною футболу виявився на диво малочисельним. Це, звичайно, не придає оптимізму, і вкотре підтверджує те, що в Полтаві пішов спад на фанатизм. Головна причина цього – зміна поколінь, яка завджи проходить з деякими проблемами. Залишається сподіватися, що повний сектор, та передфутбольний ажіотаж - справа часу.

Завдяки маршу (точніше завдяки його масовому піару) міліціянти цього разу були надиво лояльними. Фанати чергового разу обрали новий для себе сектор (4) і пройшли на нього без перешкод. Навіть вдалося пронести барабан, який значно додав міцності злагодженій підтриці. Заряди лунали беззупинно і доволі гучно. Особливо слід відмитити оплески з паузами (паровоз) та новий заряд “Ворскла мы с тобой”. Єдине, що в цей день ніяк не вдавалося – перекличка “Вперед Полтава!” Спочатку було не зрозуміло, чому вболівальники з центральної трибуни фанів не підтримують, але вже після матчу все з’ясувалося – вони їх просто не чули, адже всі знаходились на спільній трибуні. Ну це все технічні деталі, яки, сподіваємось, будуть улагоджені. Банерна лінія стандартна, на початку матчу дівчатами з GFF було розтягнуто напис: «Якщо в команди є фанати - в неї є майбутнє.»

Ну і головна радість – яскрава, дивовижна гра команди і кінцевий рахунок 3-0 на табло! Такого слему, як на прикінці матчу не було вже давно. Майже вся команда підходить подякувати фанам, найдовше за всіх рукоплескає Йован Маркоскі (автор дублю в ворота марріупольців), а трибуни вдячно скандують його прізвище.

Гостей з Маріуполя на гостьвому секторі – 40 чоловік. Єдине що варто в них відзначити – гучний барабан, який в цей дощовий день бабахав наче лункий грім.

Марш перед матчем



Cектор Ворскли



Cектор Іллічівця