Два дербі з київськими командами за 4 дні - здавалось би що може бути цікавіше? Так то воно так, але матчі Динамо з Арсеналом до статусу дербі явно не дотягують, перевага перших як на полі, так і на трибунах, а значить і ставлення до матчу відповідне. Біло-сині не готували до матчу нічого, хіба що було додано кілька жовто-синіх прапорці до загальної кількості.

Вийшов доволі спокійний матч з великою кількістю жартів і глуму. Споукмени на 20-му свідомо робили великі паузи між зарядами, щоб у сектора і натяку на втому не виникало. Було випробувано кілька нових тем, але всі вони були спрямовані проти людей на гостьовому секторі. Незвично мовчазна кузьма і незаповнений стадіон давали змогу через мегафон давати настанови футболістам в стилі "Не матюкайся пожалуйста!" або "Милевский, приказываю откусить ему голову!". В перерві малий років 13 пішов розбиратись з сектором канонірів, показуючи нецензурні жести і п’яту точку, за ним потягнулись його дружки, обидва сектори з інтересом спостерігали за цією картиною, підбурюючи малих до активніших дій, але все скінчилось, коли прийшов вусатий Беркут і хлопчаки похнюпившись поплентались на свої місця.

В другому таймі вдалось розворушити кузьму на сусідніх секторах, хлопки під барабан виконала практично вся центральна трибуна. От власне і все, матч в середу має стати значно цікавішим, хоча б тому, що біло-сині грають на стадіоні Оболоні.

Кілька слів про гостьовий сектор. Фани Арсеналу знову дотримувались максимальних мір власної безпеки - їх централізовано завели на сектор за півтори години до матчу, так само в супроводі Беркуту і вивезли після гри. Більшість весь матч намагалась усіма доступними способами приховувати свої обличчя, заряди були ну дуууже рідко, і каноніри намагались їх вклинити в проміжки між зарядами 20-го сектору і фан-клубу. А в кінці другого тайму здалось, що червоно-сині взагалі сіли і додивлялись матч мовчки.

Cектори Динамо



Cектор Арсеналу