Закарпаття – регіон , в якому намішано стільки національностей, що вже незрозуміло хто там корінне населення, а хто нац. меншина. Саме столиця Закарпаття, місто Ужгород 11-го квітня приймала гостей зі Львова. Ні для кого не секрет, що для фанатів Карпат виїзний матч із ужгородським Закарпаттям - це справжне свято. Львів’яни не надто розбалувані виїздами в сусідню область, які можна пробити за один день не пропустивши ні роботи ні навчання. Тому в Ужгород львівських приїжджає завжди багато. Ужгородські мусора заздалегідь почали готуватись до приїзду гостей, стянувши додаткових космонавтів з області.

З самого ранку зі Львова почали виїжджати автобуси з супортерами. Скільки їх всього було, я точно навіть не скажу. Десь від 9-ти до 14-ти. Крім того народ ше їхав поїздами, собаками і машинами. На під’їзді до Ужгорода нас зупиняють космонавти і я вже був подумав , що торчати нам тут на трассі до самого футболу. Але як не дивно, через хвилин 10-15 вони автобус відпустили, але по приїзді виявляється, що крім нашої 30-тки і пари розгулюючих по місту кузьмічів тут зі Львова нікого нема. Решту автобусів сірі тримають за 20 кілометрів від Ужгорода.

На сектор був відкритий тільки один вхід, через який одночасно могли пройти двоє людей, тому заходили довго і туго. На стартовий свисток попала тільки половина. Шмон середній. Все шо мали пронести, пронесли без проблем. Зайняли гості десь три з половиною сектора . На стартовий свисток пустили серпантин. Після голу Батісти , як і домовлялись все піро летить в бік ейсі, яких, доречі, було дуже багато (внизу під сектором вишикувались в три ряди та щей з собаками) . Фанатіли зелено-білі непогано, але могли і краще. Давалась в знаки велика кількість кузьми, яка далека від того. В другому таймі гості підпалили сидіння на секторі і танцювали навколо багаття як дикі індіанці.

Цей матч не можна назвати справжнім дербі. Гостей близько 600 чоловік, а 22-й сектор зібрав близько 60 осіб. Збиратись на секторі ужгородці почали за 30 хвилин до матчу, але сформувався сектор десь на 5-й хвилині гри. Перед початком гри гравці й вболівальники хвилиною мовчання вшанували загиблих під час авіакатастрофи у Смоленську – президента Польщі та інших урядовців польської держави. Серед банерів на секторі господарів був вивішаний банер "АМФ", і ФКЗУ, банер в кольорах клубу. Заряди якось мляво йшли, можливо через велику кількість на гостьовому, але це мало мабуть стати стимулом щоб перекричати їх, хоча б спробою. Після пропущеного голу ужгородці розтягнули текстовик: "Велике місто-багато дол****бів". На тридцятій хвилині ще один банер з написом "Жовто-сині назавжди". Також до матчу були підготовлені прапорці, жовтого та синього кольорів, тому під час підняття текстовика ними активно розмахували.

На другий тайм розпочали з зарядів, після були розмови з акабами, які ніби помітили в одного фана, щось з речей які не можна проносити на сектор. Свого не віддали і акаби відступили. На 65 хвилині піднімається великий банер на весь сектор. Підним спалахує страбоскоп, і друзі акаби реагують швидко зтягуючи банер (запалити все що хотіли не вдалось).

На останній хвилині Карпати пропускають. 1:1, Господарі разом з Гамулою в екстазі, гості похнюпились, але на футболістів особливо ніхто не гнав…ну буває, хулі. Після свистка команда підходить дякувати за підтримку і 2-3 хлопці зістрибують з сектора потиснути футболістам руки. Мєнти в свому репертуарі почали розмахувати дубінами, але тут за фанів впрягаються Тлумак, Федецький, Ощипко і Тубіч. Весь цей час з сектора в лягавих летять сидіння. Хлопці залізли на сектор і на цьому інцидент був вичерпаний.

Після цього всього невелику групу львів’ян чекала ще онда «чудова» новина. Іх шофер взнавши про всі ці бійки з циганами в центрі і під враженням від їх стилю їзди злякався і поїхав до Львова без них. Після цього слідував шквал матюків і погроз фізичної розправи в адресу водія по телефону) . Не дивлячись на цю неприємність хлопців вписали в кузбас.

Cектор Закарпаття



Cектори Карпат