Ось і завершено сезон 2009/2010. Він був непростим як для команди так і для фанатів, але є стабільна бронза, золотники відкатано і хто щоб не казав але у Харкові свято Великої Перемоги є святом, тому і атмосфера на стадіоні в цей сонячний день була відповідна. Закривав сезон для Металіста домашній матч з Арсеналом, той що з Києва. Не зважаючи на статус суперника і турнірну мотивацію, людей зібралося чимало, тому команда як могла намагалася не зіпсувати свята. Але був «этот праздник со слезами на глазах» тому що в цей день останній свій матч у складі (або в запасі) Металіста проводив багаторічній улюбленець харківських ультрас - Валентин Слюсар. Це стало відомо вже давно тому підтримувати його зарядами намагалися на кожному матчі після цього. На що Валік віддячував несамовитою віддачею на полі, в принципі як завжди.

Останні тури УПЛ подарували багато якісного перфомансу на українських трибунах. Харківські ультрас підтримали заданий темп і добре підготувались до цього матчу. А як інакше, коли стільки приводів? Під час оголошення складу Металіста підіймалися розтяги з зображенням відповідних футболістів і коли відлунало останнє ім’я Мирона Богдановича Маркевича слідом за останнім розтягом з’явилася текстівка «Наши победы ведут к достижению великих целей», це супроводжувалося одним з найкращих піро-шоу цього сезону на харківських трибунах. Було запалено пристойну кількість помаранчевих димів та підсвічено кількома стабоскопами, за відсутності сильного вітру все вийшло як треба. Після матчу гостро постало питання чим все це добро відмити та відіпрати.

День Перемоги було відзначено двома банерами, «30-м сектором» було виконано банер з зображенням футбольного серця і георгіївської стрічки з текстом «Щиро вдячні», на півночі ж було розгорнуто велике полотно з зображенням воїна з текстом «Слава Победе». Протягом матчу також на секторах лунала перекличка «День Победы» та відома пісня с такою ж назвою.

На початку другого тайму була виконана вже призабута «аргентина», та проведена акція «Последний свисток». Близько 100 чоловік одягли стрічки випускників і розташувались біля відповідної текстівки. Приблизно на 70 хвилині фанати почали вимагати виходу на поле Слюсаря. Маркевич відреагував миттєво, відразу ж випустивши Валіка на поле. Його вихід супроводжувався як простим заряджанням його імені так і масштабною перекличкою північ-південь. Також було виконано дві текстівки зі словами подяки гравцеві.

Після фінального свистку, команда в повному складі (навіть зробивший це вперше Коельо) підійшла до сектору з банером «Вы лучшие!», це було дуже зворушливо і приємно. В такі моменти розумієш що не дарма займаєшся цією справою.

Гостей було близько 20 чоловік. Були помічені один прапор та один лицевик.

Cектори Металіста