Гості з усієї України почали зїжджатись до Львова ще в п'ятницю вранці, а вже в суботу вся центральна частина міста кишіла фанатами з різних міст. Літні майданчики, завішані прапорами і банерами, люди в вишиванках, і прапори, прапори, прапори - червоно-чорні, жовто-блакитні, синьо-жовті. Запоріжці і Харківяни, Одесити і Львів'яни, Волиняки і Тернополяни - все в одному флаконі!

Вже за годину до матчу тераси стадіону були заповнені наполовину, почала формуватись банерна лінія - Хмельницький, Київ, Запоріжжя, Одеса, Полтава, Черкаси, Тернопіль, Львів, Харків, Бровари, Миколаїв; також були хлопці з Ужгорода, Стрия, Сімферополя, Станіславова, Дніпропетровська, Луцька та багатьох інших міст... Рік тому до нас приїжджали поляки, завішали банерами півстадіону, заздрили ми тоді їм. Зараз можна впевнено сказати, що ми рухаємось в правильному напрямку.

Заспівали гімн і розпочалась гра. В перші кільканадцять хвилин шиза була на хорошому рівні. Перший гол, вибухають петарди, запалюється кілька фаєрів. Співаємо пісні, пробуємо нові заряди. До недоліків можна віднести різнобій в зарядах, певну незлагодженість, відсутність барабана. В другому таймі підтримка погіршується, чи то люди змучились, чи просто вирішили футбол подивитись. Збірна пропускає два голи, сектор майже затихає, львів'яни починають переживати про бездоганну репутацію свого стадіону на матчах збірної. Але як тільки команда зрівнює рахунок все стає на свої місця, сектор спалахує вогнями фаєрів, димів та вроцлавів. В диму від них Україна забиває третій гол і виходить вперед, частина сектору стає по торсу і продовжується шалена підтримка рідної команди вже до кінця матчу.

Наостанок хочеться сказати такі слова: робіть все можливе для кращої підтримки збірної, робіть це в своїх містах і на виїзді, почніть з себе, займайтесь ультрою не для когось, не для фотозвітів, не для визнання в Європі! Любіть футбол в собі, а не себе в футболі! І ми ще візьмемо те кляте Євро 2012!

Cектори України



Cектор Румунії