За кілька днів до гри з обох міст майже одночасно поступили сумні звістки про загибель фанатів – харків’янина Паши Фотографа та полтавчанина Ярослава Альфа Стеценко, обидва були “стариками” в своїх двіжах та безумовно знали один одного.

Весь перший тайм активні сектори харківського стадіону мовчали, лише місцева кузьма бездумно скандувала: “Металіст-Металіст”, не дивлячись ні на усіяну палаючими свічками північну трибуну, ні на величезний напис, який пояснював цю сорока п'яти хвилинку мовчання. Звичайно з регламентом данини пам’яті гості дещо загнули, було б достатньо стандартних 5 хвилин, але це їх рішення і гості в знак поваги до спільного горя підтримали цю акцію, розгорнувши в себе на секторі чотири полоски з написами: “Ясік, Паша – вічна пам’ять”.

А на полі в цей час точилася справжня футбольна баталія, під час якої м’яч потрапляв то в одні ворота, то в інші, провокуючи фанатів на незапланований вираз емоцій. В другому таймі, коли шиза вже йшла нон-стоп на гостьовому секторі запалюється піро і починається давка з акабами. Це тривало декілька хвилин, але відбити палія все ж таки не вдалося. Щоправда його відпустили відразу після матчу, обмежившись лише грошовим штрафом.

На жаль хлопцю так і не вдалося побачити такий довгоочікуваний тріумф свого клубу в місті Харкові, а ось решта 90 полтавчан просто не знали чи вірити своїм очам, коли дивились на табло, на якому горіли такі не очікувані цифри 2:3.


Cектори Металіста



Cектор Ворскли