Це був четвертий домашній матч сезону для Металіста і за суміснитством перша домашка у Лізі Європи. Очікуваного ажіотажу у кузмічів цей матч не викликав, можливо тому, що команда відмовлялась радувати уболівальників перемогами на домашніх матчах цього сезону, а можливо і тому, що ім’я суперника звучить не досить збуджуючи. Але стабільні 30 000 все ж прийшли.

Для фан-сектору це значило те, що кількість глоріхантерів і скаму не перевищуватиме рівня матчів УПЛ, тобто є всі умови для якісної підтримки команди. Тим паче настрій був бойовий з кількох причин. По-перше, до Харкова завітали представники лівого фан-руху, за таких умов в Україні і в Харкові зокрема годі було чекати гостинного прийому. По-друге, своєю активною поведінкою, протягом перебування на стадіоні до матчу, гості добряче заводили харківських ультрас, треба віддати належне кіпріотам - вони приїхали досить якісним складом, тому звук від сотні «недогреків» лунав потужний, у кращих традиціях південно-європейського супорту. Ну і, по третє, як казав класик, «це зовсім інший турнір», в якому поки що все складалось на нашу користь, тому слід було забути про попередні домашні невдачі і забезпечити команду підтримкою європейського рівня.

Всі ці передумови сприяли одній з найкращих, за останні роки, домашній шизі. Всі хто перебували цього вечора на віражі запам’ятають цей день надовго. Було все! Гучність. Злагодженість вишок була максимальною, на скільки це можливо в теперішніх харківських умовах. Різноманіття зарядів і нон-стопів, нон-стоп «Суркіс-хуйло!» ризикує стати постійним на харківському віражі, «Червона Рута» іде все краще і краще, були всі можливі варіанти зарядів, висловлюючих думку харків’ян про політичні погляди кіпріотів, в основному у вігляді перекличок: «White power!», «Good night, left side!», і «Fuck off, antifa!».

З візуалки були підготовлені два банери, один від «30 сектора» «В Дублін!» (місто проведення фіналу ЛЄ), та від ЮК «Good night, left side!», також ЮК було продемонстровано текстовик грецькою мовою який можна перекласти як «Вас завжди єбуть жовто-сині».

У другому таймі всі стали свідками справжнього футбольного трилеру, сюжет якого складався з 10-ти хвилинної амплітуди емоцій, та психологічної драми, яка тримала у напрузі до фінального свистка, на щастя обидва закінчилися хепі-ендом. Від шоку, який став результатом двох пропущених м’ячів, харків’яни відійшли за допомогою переклички «Верим в команду!» між трибунами, та нон-стопу «Давай играй!», а згодом і перший гол підійшов, хоч він і не приносив результату команді, але добряче підбадьорив харківську торсиду. Що відбувалося на секторах після другого голу важко описати словами, це був наймасовіший слем новітньої історії ОСК «Металіст». Далі шиза йшла нон-стоп з залученням доброї кількості кузмічів.

Цього вечора Металіст не мав права програвати, і фани і команда (яка, до речі рідко балує відіграшами) заслужили на Лігу Європи. Після матчу команда у повному складі подякувала віражу, фанати ще трохи пошизіли доки не почали вмикати світло на стадіоні, передали ще кілька правильних привітів гостям і розійшлись по домівках вболівати за Карпати і прокручувати в голові можливі варіанти жеребкування. Приємно, чорт забирай!

Cектори Металіста



Cектор Омонії