Інтерв’ю з представником Волгограду, або люди не хочуть свята!
19 липня 2012

Доброго часу доби, читачі данного журналу.

Сьогодні ми беремо інтерв’ю у відомого персонажа в фанатській культурі - юзера  krnr, котрий є автором «публіцистичного салону novita». З ним я поспілкувався на ті ж теми, котрі він обговорював зі своїми співрозмовниками. В першу чергу про проблеми російської фанатської сцени, які певної мірою схожі і на українські. Але тепер Юра був не інтерв'юером, а «по ту сторону» – інтерв'юємим... Отже, вмощуйтесь позручніше, налийте собі кави і читаємо. Поїхали!

«Фанатизм з роками не стає нудним!»

- Привіт. Питання начебто просте, але в той же час глобальне. Ультрас, саме як культура, в СНД помирає?

Тоді я відповім глобальною відповіддю. Хочете відкрию страшну таємницю??? У світі НЕМАЄ ультрас! Немає, і ніколи не було! Є люди, котрі по щасливому збігу обставин люблять футбол, і котрі, надіваючи футболку-шалик-«грецький костюм», разом з цим надівають на себе який-небудь образ.

Візьмемо аргентинських барра-бравас. При чому яких-небудь самих жорстоких, щоб напевне. Це не футбол змушує їх думати: «ех, зараз візьмемо з горя поб'ємося з поліцією, а щоб перемогти поліцію, нам потрібні ножі та пістолети». Про це їх змушує думати звичайне життя. Вони торгують собі кокаїном і стріляються щодень, тому для них це норма життя, а не частина якоїсь субкультури, і тому класти вони хотіли на модульні шоу та іншу хуєргу.  Вони люблять прийти на футбол, поспівати, парасольками помахати, подуріти. Тому що вони не ультрас.  



Їм там до одного місця той футбол-хуєбол, Фурсенко-хуюрсенко. Де споукмени? Де «чого не співаєм?» Де взагалі щось окрім тотального піздєца? Всі йобнулись і співають пісні, тому що вони прийшли, щоб співати пісні!

Візьмем інший полюс: Росія-СНД. Ультрас-груп пруд пруди, про те, як "ультрасіше буть ультрасом" мільйон списів зламано. Всі міста заліплені стікерами, всі стадіони зпалені, всі обличчя закриті нінзями - все по стайлу, по культурі. Так це люди, котрим до вподоби фотографуватись і фотографувати.  Іх, як на мене, хіпстерами кличуть. Тільки вони не такі худенькі в картатих сорочечках, а погладкіше і не на айфон в старбаксі клацаються. Ну так це не ультрас, а фотографи.

І десь посередині, де зазвичай лежить істина, ймовірно сховані які-небудь німці-італійці-швейцарці, котрі дісно роблять цю субкультуру унікальною, але, здається мені, що вони в першу чергу які небудь  графітчики, музики, клерки, робітники, в цілому люди ШИРОКИХ поглядів на життя, котрих об'єднав футбол.  

Чим далі, тим менше я думаю про те, що таке ультрас-культура, а сприймаю трибуни, як зріз суспільства. В будь-якій країні, як ми знаємо, підтримка різниться. І ось хоч ти трісни, хоть ти всерись, але намагаючись привити на наших трибунах грецький-ітілійський-малайський стиль, вийде все одно такий, який ми маєм.

- В росіян не може бути свого стилю, я вірно зрозумів? Ну, тобто не те, що є зараз. А те, що ти писав про Аргентину і т.д.

Не дуже зрозумів питання. Ти маєш на увазі чи може бути в нас своя Аргентина?

- Так. І чому в нас на трибуну йдуть, але при цьому таке враження, що їх палицею заганяють?

Ну, так це і є "свій стиль". Мабуть,  той самий менталітет, про котрий сперичались всі, починаючи від Радищєва і закінчуючи Веллером, існує і накладає свої відбитки. Мені за мою "кар'єру" не вдалось ні перемогти його, ні зрозуміти механізми функціонування.

В будь-якому соціумі завжди буде існувати сегрегація та поділ на дрібні групи і підгрупи, тому знайти в будь якій масі людей, певну кількість людей в «грецьких костюмах» - питання статистики і математичної ймовірності. Але в масі це питання так і не вирішується.



Точніше, може і вирішується, але механізми повинні бути іншими, передумови чи що.  Адже російська людина теж змінюється. Подивіться, як еволюціонував патріотизм від бона з ПТУ, котрий б'є студента медуніверситета із Лівану (ага, місця він твої відбирає, звісно!), до нормального здорового "ярусского" патріотизму (в гарному розумінні цього слова). Як еволюціонував планктон від доріжок в метелиці до маршу мільйонів і тому подібного.  Так, це поки не кінцевий результат, а скажімо так, гарні симптоми, але ж процес іде, все змінюється, бозон Гіггса теж 40 років шукакли. Можливо, зараз серед нас виховуються такі бозончики, котрі знайдуть своє місце через 40 років.

- Чому молоді менш цікава трибуна? Зараз скрізь всі йдуть в спорт…

Ось саме з тих причин, що я пояснив вище. Це «не наше». Співати, веселитись, відриватись, якісь там позиції виражати – це все не те. В нас прийнято «будь простіше, і люди до тебе потягнуться», «ініціатива карається», і взагалі не прийнята "культура карнавала". У нас же веселощі неможливі без алкоголю! А культурно розважатись – це важко, це не вмію, це взагалі як?

І справа не в тому, що молоді не цікава трибуна. Цікава! Але чим? Що конкретно вабить? На яких нотках характеру грає? Юнацький максималізм, підлітковий мачізм, наслідування, протиставлення себе загальноприйнятим нормам, прагнення до соціалізації – ось ті хімічні процеси в голові, що рухають молодь на стадіо. Яка потреба задовольниться першою?

На трибунах він не бачить гідних об'єктів для наслідування, а якщо бачить, то зкочується в понуре ультрас-дрочево «шизую на аватарку» , або цим об'єктом стає компанія на «складних щщах», що найбільш ймовірно.

Да і добре, що йдуть в спорт, було б гірше, аби йшли в  "золотники 90-х". Я нічого не маю проти цього покоління, сам в ньому виріс і виховувався, але ж їй-Богу, краще штанга і рукавички, ніж  «золото» чи цироз.

Взагалі спорт простіше і зрозуміліше. Там є об'єктивні критерії. Надія на виховання чоловічих якостей, бойове братство і т.д. Об'єктивні критерії (набив їбало – тобі набили).

- Але при цьому люди катають на виїзди, але... не шизять. Просто приїжджають на гостьовий сектор, поговорили про особисте життя, наприклад, концерти, і поїхали додому. Навіщо це треба? Для чого? Чому не піти, скажімо, реп почитати? Значить, фанатський сектор - це модно, але ця мода не відповідаєє фанатизму вцілому, як вважаєш?

А навіщо шизіти? Це ж foursquare такий. Не чув? Зачекінився - молодець, плюс в карму. Суспільство вебдвануля визначає твою свідомість швидше, ніж ти можеш уявити.  В тебе є аккаунт в фейсбуці? Ха-ха. Лох! Це  ТИ є у анкаута. Я, звісно, утрую, але частково це правда. Зустрічаються такі унікуми.

Так ось, людина приходить на сектор, тому що це право, а не привілегія. І використовує своє право, як йому заманеться. Добробут росте, знову ж, жито, овочі, ось все це... і якщо я можу дозволити собі витратити 20 штук, щоб поговорити про особисте життя в Єбурзі, а не у дворі, то я їх витрачу і поговорю в Єбурзі.



Від відсутності розуміння "навіщо тобі все це" і народжуються питання:  «а що я тут роблю?», «а чому взагалі ваш фанатизм таке лайно?», «а чого я взагалі сюди на стадік приперся? Буду мичати пісню, як понурий  хуй. Люди не хочуть свята, не хочуть це свято робити.

Фанатизм 90-х був важким і брутальним. Потім хтось спився, хтось зламався, хтось вижив, але розбагатів, фанатизм став теплим і ламповим, і потекло…

- Перфоманс "великих" двіжух в Росії (думаю, ти зрозумів про кого я) – це показуха? Перфоманс заради перфомансу? Іноді дивишся: в одних перфоманс взагалі не асоціюється з футболом  і командою, в інших банальна нісенітниця... В сучасному футболі і фанатизмі взагалі потрібні перфоманси?

Взагалі потрібні, але не так багато. Більші двіжі роблять гарне шоу, і іноді заробляють на цьому непогані вісти. Інша справа, що як на мене, перфомансів забагато. Ось трудишся ти денно-нічно (ти, саме ти!), малюєш цей банер в 100500 квадратних метрів, розгортаєш його перед грою на хвилинку, і... і всім похуй! Вони ж не вйобували на його благо, і тим паче похуй, що там написано, а саме страшне - банер розгорнули, перфанули, а далі що? Що робити 89 хвилин матчу?

Тому перфомансам відводиться забагато честі і уваги. І добре ще, якщо вони вдаються! А то можуть і дурну службу зіслужити: то комусь запропонують пройти мідні труби, то десь надивляться «як там у них, і давай банери фломастерами малювати, то хтось звихнеться на темі перфів і взагалі забуде, як рот відкривати.  Сумно, що починається все дай Боже, а закінчується - ну ви зрозуміли... моя думка, що якісна шиза і всілякий ад і пиздець – краще будь якого банера.

- Не забагато топові двіжі спілкуються (і навіть більше) з клубом? Кожен  повинен займатись своєю справою, як мені здається. Цього я не бачу зараз...

- В цього процесу є дві сторони, як відомо. З однієї сторони ти молодець, просуваєш цю тему, але з іншої сторони – ясна справа, йдеш на деякі поступки. І ось де визначити ту грань, що тут ти поступився, а тут вже прогнувся?

Тут ховається певна небезпека: спочатку ти спілкуєшся з клубом, а потім тобі і заперечити йому нічого, тому що у випадку чого – ти перший підставляєш свої яйця. Ти дуже помітна персона. І ніби хочеться виступити проти, але так щоб не дуже, але щоб якось... починається зісковзування. В душі ти починаєш себе відчувати некомфортно.

В нашому двіжі з клубом спілкуються інші люди. Я іноді це помічаю. Радикально виступити і обрубати всі канати – це, деколи, занадто складний крок.  А подзвонити і сказати: "Ви знаєте, тут хлопці намудрили, покіпішували і я не зміг їх відговорити" – теж не варіант. Ось і виходить, що ідея як би непогана, але в просак потрапити – раз плюнути.

Коли справа стосується топових клубів, то тут знову ми спостерігаєм можливе випробування «мідними трубами». Брудну білизну люди ворушать  неохоче, тому ми поговорим гіпотетично: якщо спілкування фанатів з клубом виходить за рамки діалогу, то чого чекають сторони? Фанати чекають команди "згори", керівництво чекає згоди "рулів" на запропоновані ніштяки. Запитується, ось при чому тут свято? До речі, можливо тому люди йдуть в ліс, там розмовляти ні з ким не треба.  

- Ну, в ліс йдуть, але це не заважає їм спілкуватись з клубом, як на мене. Як багато вирішують гроші в фанатизмі? Створювались, створюються, будуть створюватись фан-клуби. Наскільки заважають фан-клуби розвиватись фанатизму в цілому? Всетаки фан-клуб це не фанатизм, це робота в принципі.

«Ну, в ліс йдуть, але це не заважає їм спілкуватись з клубом, як на мене», ні-ні, тут зрозуміло, що замішано. Я про інший рівень :) Гроші вирішують все. Скрізь. Якщо ти рвеш сорочку на грудях і говориш, що це не так, в мене для тебе погані новини, бро…

Відповідно, наївно думати, що якщо гроші прийдуть у фанатизм, то фанатизм зможе їх переварити. Агазаразблін. Та я навіть готовий повірити в дисконтну картку "кукурудза", на котру нараховуються бали в залежності від кількості виїздів. Зі всіма витікаючими наслідками.

Фан-клуби - це забавна річ. Покажіть мені  фан-клуб, котрий щось там відстояв, добився, перевернув? Не те, щоб вони заважають розвиватись, просто не допомагають. Знову ж, мені складно оцінити потоки людей на віражах Спартака чи Зеніта зі всіми цими співбесідами, можливо там без цього вже ніяк. Але в цілому, футбольний фанатизм бюрократію і монетаризм перемогти не здатен – це різні вагові категорії.  Головна небезпека від  фан-клубу - це зминання дрібних двіжів. Я вже не розраховую на появу цікавих самобутніх двіжів в яких-небудь Набережних Челнах або Брянську – тільки плюшевий фанатизм, і ніхто навіть не здогадаєтся, що він плюшевий - це вже буде справа звички. А що? Банер є – галочка. Байдуже, що там "ми в вас віримо". Банер є? Є. А якщо там ще і кормушка буде))). Ну тут в нас є серйозний приклад перед очима.

- Дрібні двіжі. Багато хто вважає, що ультрас (саме ультрас, і саме багато хто вважає) двіжі в низчих дивізіонах круті, перфоманс самобутній якийсь і т.п. Надовго вистачить всього цього?

Ось рівно на стільки, на скільки вистачить енергії у лідерів. Не секрет, що всі двіжі – як арки. В кожної є свій ключовий камінь. Прибери його – і міцність конструкції щезне, все розсипиться до біса. Десь це одна людина, десь 5, десь 25 – не важливо. Звісно, що чим менше двіж, тим число це буде меншим.

В дрібних двіжах є перевага в тому, що вони менше уваги до себе привертають, їм простіше позбавитись від баласту. Всі один одного знають. А якщо немає пресу зі сторони органів – взагалі свято.

- Вважаєш двіж Ротора таким?

Ні. Двіж Ротора розсипається, як картковий будиночок, можливо він і був таким колись, але точно не зараз. Так, в нас були веселі і круті акції, скажімо так, не схожі на інших. Але тепер в мене в самомго питання: «на довго вистачить всього цього?»

- Чому зараз в будь яких  двіжах (не важливо, провінція або ні) немає вікових людей? Ну, точніше приходить молодь, але через декілька років йде, толком нічого не зробивши. Як наслідок маємо те, що на трибуні немає людей, котрим було б "за 30", до прикладу. Є, безумовно, окремі двіжі, люди в них, але мало.  Фанатизм з роками стає нудним, чи просто зараз не те, що було раніше?

Складне питання. І цікаве.

Проблема "вікових" людей мені здається відображенням рівно того, про що я говорив на початку. "Немає ніяких ультрас!" Є люди зі своїми уподобаннями. Ось ти рибак в Палермо. Тобі 47, твоєму батьку 70, а  Джузеппе із сусідньої вулиці – 52. І ви втрьох сидите за партією в доміно в сквері? Хрін там, ви йдете на футбол. Просто тому, що так принято.  

Давайте дивитись правді в очі. В нас просто не прийнято ходити на футбол. Що б там не говорили, але футбол - ніразу не національна ідея, а якщо тобі за 30 і ти дивишся футбол не по телевізору/ в барі/ де завгодно, то це привід дивитись на тебе з підозрою. І не те, що всі так сильно  переживають через суспільну думку, або хочуть не виділятись. Просто це діє підсвідомо. Ти поступово з кожним роком відчуваєш, що це не твоє. Це чуже. І йдеш. Фанатизм з роками не стає нудним, просто з роками ЛЮДИ стають нудними. Є таке поняття «криза середнього віку». Вона наступає трохи пізніше 30, але його передумови працюють і у випадку відмови від фанатизму. Доходить до того, що тобі стає банально не цікаво спілкуватись з цими людьми.



Звісно ж, честь і хвала тим одиницям, котрі витримують цей тиск і не згинаються під вагою проблем. Ну і саме останнє.  Думаю, є ще така категорія, котра не ламається, не згинаєтся, а ЗНАХОДИТЬ СЕБЕ. Я впевнений, мало кому приходить в голову ця думка, але! А з чого ви взагалі взяли, що хтось має бути фанатом? Що це охуєнно, красиво і т.д. А може фанати-єбанати? А може є щось важливіше? Ось, думаю, в зрілому віці за 30 людина задає собі такі питання, і відповідає не в бік фанатизму. В кінці кінців, йому по його діянням і воздасться.

- Ось у топових двіжів Росії був неначе бойкот Кавказу. Правильний хід? Зараз звісно, будуть їздити туди, як і раніше. Але що дав цей бойкот, навіщо він був потрібен? Як особисто ти до нього ставився?

- Відверто? Я взагалі не вкурив! Що за бойкот? Який бойкот? Кому бойкот? Як на мене їздили всі, як хотіли. Крок, щоб виключити кавказьскі команди з ліги? Да на банані вони крутили ваші вимоги разом з Роберто Карлосом.  Крок, щоб забезпечити собі безпеку? Ну не знаю, яке ставлення до москвичів, але мені завжди на Кавказі подобалось.

Мені здається, цей хід дав тільки московським лезгінщикам зрозуміти, що їх бояться. А пересічним недоумкам дав зрозуміти, що на думку авторитетної більшості можна чхати. Але тільки непомітно, щоб піздюлін не вихопити. Якщо б за підсумками поїздок, що порушили заборону, урочисто пику розбивали – можливо це мало б якийсь резонанс. А так, вийшло як зазвичай: частина їде, частина вдома сидить, значить не двіж бойкотує, а частина двіжу, значить якась «х», а не бойкот.

Чесно кажучи, поки я не уявлю собі наслідки бойкоту, я не буду розуміти, навіщо він потрібен. А так, я навідь не помвітив, як він закінчився. Можливо, я якоїсь внутішньої кухні не знаю?

- Як тобі подібні теми, по типу як співбесіда по отриманню абону у Зеніта? Як на мене це вже таке… занадто. Контроль людей є, а толку…

- Ось, до речі, дивно. Ніби ж тема вірна, але чому вона не працює? Швидше за все, важлива свого роду "співбесіда" вже на секторі. Невербальна. Це знаєш, коли ти приходиш на якусь вечірку, а тут... «Кіса, ми чужі на цьому святі життя».

Зараз йде робота по максимальному залученню людей, щоб по всім законам діалектики перевтілювати кількість в якість.  Можливо, в якийсь момент варто зізнатись в тому, що ти досяг критичної маси і працювати тільки з якістю? Збирати потужне ядро і нехай все, що на переферії єбеться лісом, тут ад і емоції, а там нехай всі хоть всеруться, уткнувшись в свої білі тапки… не знаю.

Мені важко давати абсолютно адекватну відповідь на теке питання, оскільки я не маю досвіду в цій "кухні". Можу тільки сказати, що якщо в результаті цієї роботи на сектор потрапить 3 уєбана і 1 нормальна людина – все це робилось не дарма.  Якщо нормальна людина не потрапляє – то тут вже вспупають в дію інші закони)) Я думаю, кінцевим фінішем такої роботи повинно бути  "щоб ТОБІ на секторі було добре". Не подобається тобі бачити віраж довбойобів? Закрий лавочку, не залучуй нікого, не розставляй споукменів і збери свій компакнтий сектор з блекджеком і горлопанами. Так, вас буде мало, але про те всі свої, комфортно, око радує.

До речі, якщо мені не зраджує пам'ять,  спартаківська ультра якраз пішла цим шляхом. Не один в один, але схоже.

- Одна людина може змінити щось в двіжі?

Думаю так. Просто має для цього співпасти багато факторів. Є один фантаст, який написав роман, мовляв, аби Іісус прийшов на землю в інший час, в інше місце, ну і по книжці виходить, що його б ніхто навіть не помітив би, так що особистість визначає хід історії лише в заданому контексті.

В цьому сенсі марксистська трактовка мені ближче, але і про пасіонарність по Тойнбі не варто забувати. Пассіонарії мають властивість транслювати дух залученості в тему і тим самим збільшувати коло активних людей. Так утворювались  (і будуть утворюватись) всі великі банди, адже ніщо не рухає людьми так сильно на трибунах, як бажання наслідувати.

- Останнім часом часто зустрічаюсь з питанням "для чого людина пробиває золотий сезон?», попитав у золотників, практично всі говорять: «для себе»... Про команду жодного слова... Але це не те, про що хотілось би запитати. Багато золотників б'ють один сезон, а потім просто зибивають на цю справу. Як ти до цього ставишся, в цілому? Що думаєш з приводу цього?  

Честно кажучи, я згоден з золотниками. Б'ють вони цей сезон «для себе». Команді то який прок з його золота? Їм приємно, коли їх підтримують на виїзді, але навряд їм цікаво хто саме поіменно.  

Я ніколи не вважав "золото" самоціллю, бо не бачу в цьому великої  спокутної жертви.  "Ах-ах, я сраний офісний працівник, ось кину все, поїду в Урюпинськ в золотий сезон і гори все синім полум'ям. А хто так не зробить, той пацюк офісний!" Ні, звісно, все це не так.

Є у людини бажання та можливість  вперед і з піснею. Їздить він на  2 виїзди в рік - теж молодець. Тому що, як тільки починається "кольорова диференціація штанів" в двіжі, то все зкочується в срану єболу: поєдинки за "циферки в кармі", банери-поїздки "для галочки" і тому подібне. Ну а відкатати сезон і «виконати норму» - це, як на мене, взагалі ні про що. До чого тут двіж, команда, виїзди? Це, до речі, не применшує подвигу золотників "ідейних". Ось їм честь і хвала.

- Ну, в тому  то і справа, як я виже питання задавав, виїзжають для галочки по суті.  Як ти ставишся до спонсорства перфомансів?

Складно. Я ось вище вже говорив, що немає ніяких  ультрасів. Є люди, котрі люблять футбол. Ось якщо я маю своє підприємство і воно доволі велике. Припустимо, в епоху лихої приватизації вдалось прибрати до рук держкорпорацію по видобуванню кольорових пластилінів. І при цьому я футбол полюбляю і ультрою захворів… що ж мені соромитись моїх грошей?

Тому тут важливо розділяти спонсорство і меценатство. Якщо мовчки кинув грошей в «общак» - це ще куди не йшло. Аби тільки заздрісники не прознали, бо зовсім позеленіють від заздрості. А ось якщо: "Цей перфоманс не задобрений ультрас-Богом, зате проплачений ТОВ "Колірпластпром" - то це вже шапіто якесь.

І взагалі, я знову ж хочу підкреслити, що роль перфомансів в супорті невиправдано переоцінена. Люди  мабуть всерйоз думають, що відсутність драйву на секторі можливо якось компенсувати. Грошима, наприклад. Але драйв не придбаєш!  Якщо ти збереш на секторі униле мудло і вручиш їм в руки неїбатись який банер, котрий всіма кольорами веселки переливається, а потім в клуби диму ще і проектуєш голограму з ультрасом, що розриває пащу Фурсенко, то перфоманс буде неймовірним, але по суті двіж… так і залишиться мудлом.  

- Раніше (да і зараз в принципі) багато "фанатів" дивляться, і відповідно дрочать на відео  поляків, сербів и т.п. При цьому задаються питанням "чого так не можемо ми?"Але коли людина приходить на сектор, то забуває про все це, і мичить собі під носа. Чого ми (я маю на увазі всіх росіян, українців та і білорусів) не можемо відшизіти всі 90 хвилин в одному темпі, і ось як ти пишеш зловити «драйв»? Ти писав вище, що люди різні і т.д. Але ж люди же повинні розуміти, навіщо вони приходять.

Ніііііі))) люди чітко розуміють, навіщо вони приходять. Простоце розуміння у всіх різне. Знаєш, є такі популярні штуки в сучасних інтернетах (9gag і т.д.) – «як це бачу я, і як це виглядає наспраді»?  Так ось, я думаю, що більшість людей просто НЕ вважає, що вони гімняно шизять. Мені здається, в глибині душі вони такі ж сербополяки, як і ті, що мелькають перед ними на екранах ютуба. А потім вони дивуються, що від них ще потрібно? Вони ж і так шизять...

Просто, мабуть, планка "драйва" у всіх порізному налаштована. У когось, як в анекдоті про Карабаса-Барабаса ("це просто свято якесь"), а в когось по грецьким та південноамериканським лекалам. Ось і виходить нестиковка сподівань і дійсності.

- Давайте подивимось на складову частину супорту, як у Зеніта ось труба є. Раніше, як пригадую, багато хто стібався над цим, коли у інших двіжів була труба, мовляв, оркестр, а не сектор. Що скажеш?

Стібались... Я легко можу таким людям показати сотні аргентинських баррас, котрі без "оркестру" сміття викидати не виходять. І творять джаз на курві такий, що вуха згортаються, а в грудях дзвіночки  ростуть. Да хоч гуслі з баянами – аби на секторі творився ад і пиздець.   

Ось у Локо були барабанщики... як їх чмирили  всі! А потім, раптово, вспливає відео Сеари "cearamor" і всі в штани щільно цеглинами накладають. Ах, як це круто виходить, коли зроблено правильно.



Інша справа, що Камаз (якщо не плутаю) також возив з собою брандмейстерів якихось, але ті грали суцільну нісенітницю. Тому тут важливо як ти цією трубою скористаєшся – можеш видути ніштяки, а можеш пролетіти в трубу.

- Як  тобі рівень супорту  в Росії? Чи можливо оцінювати супорт м'яса в Лужніках наприклад, ну і т.д.

Чесно зізнатись, я якось підзабив слідкувати за сценою, але за моїми відчуттямм – досить средній. Нічого такого, щоб в мене яйця із вух вилітали, я не чув і не бачив. У кожного двіжа є своя «хвилина слави», але так, щоб тримати марку всерйоз і надовго, - цього я не знаю.

Неодноразово (і не тільки мною, власне) підіймалась тема, що пора б вже двіжам мірятись піськами по дорослому: хорошими відеозаписами і т.д. А то найчастіше виходить, що по факту якої-небудь події нароблять фоточок, кліпчик збацають під  lux aeterna (прости мене, Боже), а по факту-то... пшик! Зараз технічна забезпеченість трибун росте, фоточками мірятись вже не актуально, мабуть ми на порозі наступного етапу – битва на м'ясорубках децибел.  

Другу частину питання не зрозумів. Мені, наприклад, завжди було цікаво навіть нашу грядку відзняти. Але чого ж тут душою кривити – 99% таких плівок йшло на підв'язку огірків на дачі, але ніяк не на ютуб. З відеорядом шизи цікаво працювати, просто якщо замість нього вам презентують якийсь саундтрек, значить шизіли там парнокопитні. Мені ніколи не хотілось з такого "цукерку робити", тому простіше в утиль, ніж тягти себе за волосся. 

- Ну, мені ось пише людина з двіжа КБ: "Не потрібно нас оцінювати по шизі в «Луже», буде новий стадіон - буде супорт, на інших стадіонах ми в два рази фанатіємо краще...". При тому, що я не думаю що умовна Самара чимось ліпша за Лужніки.

Так, дійсно, не варто судити Спартак по шизі в Лужніках. Справа навіть не стільки у "власному стадіоні", скільки в незграбності Лужників, як споруди. Жахлива акустика, громіздкість споруди – все це не сприяє шизі. І дійсно, якщо взяти відео виїзного сектора Спартака – картина змінюється в рази. Їм би свій «Петровський» - був би цікавий генезис...

- До ЧС18 фанати зникнуть з трибун?

- Я поки зберігаю песимістичний настрій, але все ж бажаю самому собі не обманутись. Не те, щоб вони пропадуть... Вони мутують. І одне місце мені підказує, що «інфа 100%». Принаймні я не бачу передумов ЧОМУ б вони могли лишитись. Все ж таки мені здається, що на фініші всі підуть по шляху найменшого супротиву і зникнуть з трибун. В ліс, в інтернети, на звичайні сектори.

- Таке питання. Серби, поляки і т.д. йшли до такого рівня, який є зараз десятиліттями, і наразі тримають в принципі свою планку. Російські фанати прийшли до всього цього помітно швидше, але планку тримати не можуть. Я певен, що ідей, бажання – хоч відбавляй, в чому ж тоді причина зупинки розвитку?

Не знаю.  Думаю, будь на це питання чітка відповідь, - двіжі б прогресували. Можливо як раз і секрет в тому – йти десятиліттями, насолоджуючись кожним кроком. А  у нас виходить як капризна дитина – за одну іграшку схопилась, за другу, третю – у все пограв за 5 хвилин, а задоволення не отримав.

- Що можеш сказати про молодь зараз?

Не зациклюйтесь. Можливо брешуть всі. Можливо хуйня цей ваш навколофутбол. А якщо вже втягнулись, то рубайтесь на всю катушку. Щоб оргазм по сходах струями стікав. Справу потрібно робити добре, або не робити взагалі. І не чекати від цього небесної милості.

- Останнє питання, коли небудь ми побачимо оновлення салону novita?

А ось вже. )

- Ха)) Дякую за бесіду, думаю, багатьом вона буде корисна. Удачі тобі, про двіж ні слова.

Так-так. Про двіж ні слова.

Насправді салон – це як раз той формат бесіди, як тільки підвертається тема "цікаво можна поговорити", то я відчиняв в салоні двері і запалював там світло. Планів було багато, але час відволік, і ідея якось відійшла на другий план. Ось, не виключено, що повернуся до теми.