Обери клуб, за який вболіваєш, і сайт буде перефарбовано в кольори твоєї команди. Змінити вибір можна в нижньому меню, натиснувши на "Я вболіваю за", або ж на форумі в профілі користувача, хоча клуб обирають лише раз і на все життя, хіба не так? [Визначити потім]
|
Інтерв’ю з лідером фанатів Буковини Чернівці |
|
Наш сайт вже дуже давно не публікував ніяких інтерв’ю з цікавими для української фан-сцени особистостями, і ось ми вирішили потроху виправлятись. Сьогодні маєте змогу невеличке в’ю з лідером буковинських фанатів. Цей матеріал вже публікувався в DuckBlog, тому деякі з вас вже мали змогу його читати, але зараз вирішили викласти інтерв’ю і у нас на сайті. На далі плануємо поставляти більш ексклюзивний матеріал:
- Розкажи будь ласка про себе. Чим ви займаєшся у буденному житті? Не люблю багато про себе розповідати - така в мене натура. По буднях працюю на комунальному підприємстві міста. - Розкажи будь ласка трохи про історію вашого руху. Як все починалось? Все починалося у травні 2005-го року. Спочатку домашка до 10 осіб, потім виїзд під 20, точно не пам’ятаю. На пальцях можна перерахувати тих, хто залишився до сьогоднішнього дня у двіжі. Навколофутбол почався аж у 2007-му році, а 2010-й рік притягнув багато народу на сектор. Але з того покоління теж мало залишилося персонажів. Саме того року перформанс вийшов на новий рівень. Вплинула на це фінансова сторона. Словом, у двіжі з’явився капітал завдяки реалізації квитків на фан-сектор. - Фанати Буковини відомі всій Україні своїми непоганими, як для Першої ліги перфомансами. Чи важко було піднятись на такий рівень? Якщо чесно, то я не задоволений нашим рівнем. Ми загальмували на рівні 2011-го року. З того часу мало що змінилося в плані візуалки та голосового супорту. Є звісно плюси, але їх мало. На фоні загальної картинки вони не помітні. Я розумію та усвідомлюю причини, але зараз якось не до цього (я про війну). Коли все закінчиться, будемо все міняти та розвивати, бо без ентузіазму та натхнення нічого путнього не вийде. - Якщо можеш, розкажи про ваші стосунки з фанатами інших клубів? До та після оголошення перемир’я. У нас багато ворогів на заході України. Лише з Карпатами нормально. Але це зараз не актуальне питання. Колись я навіть не міг уявити, що так може все скластися на фанатській сцені, хоча ми завжди поважали опонентів. - Який з матчів за весь час запам’ятався найбільше? (У плані перфомансів та акцій) Чесно кажучи, їх немало. Деякі акції вдалося виконати майже ідеально, а інші не вийшли так як планувалося. Наприклад, останній перф на матчі кубку України, текстовики мали бути жовтого кольору, а перед днем незалежності розпродали увесь жовтий та синій матеріал. Довелося використовувати білий, і все в останній день. Димова презентація жовто-синя теж не вдалася, так як вітер все перемішав, і не вийшло так, як було задумано. Такі тонкості. - Розкажи про виїзд, який запам’ятався на все життя. З виїздами ситуація цікава, так як згадуєш їх коли щось трапиться таке, що схоже на моменти, які були на виїзді. Всі вони запам’ятаються на все життя , бо на кожному свої двіжняки, фестивалі, куражі, мутки та інше. - Відомо, що українські фанати не залишались осторонь під час подій на Майдані та інших містах, чи брали ваші хлопці участь у цих подіях, чи можливо ви організовували щось у своєму місті? Багато хто з наших був на Майдані. Я було з початку навіть не знав про них, бо люди рідко бували на матчах, але... були й ті, хто постійно на матчах. У місті теж були двіжняки, і ультрас Буковини грали не останню скрипку в цьому "спектаклі" біля Чернівецької ОДА, та й інших темах, що відбувались пізніше. - Чи бере хтось з ваших хлопців участь у АТО, розкажи про них детальніше. Є пару наших там, найбільше в курені УНСО. Саме з цією організацією наш двіж дуже пов’язаний починаючи з 2007-го року. Контора, яка мала вплив на фанатів Буковини, багато в чому допомагала, підтримувала, формувала національну свідомість, ми разом робили "справу праву" в місті та області, тому лише унсовцям довіряємо у цей складний час для України. Тому лише з ними підемо "під кулі" як у тій пісні: "за Україну, за її волю, за честь,за славу, за народ..." Ось така лірична метафора:) - Пройшло вже майже пів року, як режим був скинутий. Але міліція залишилась та ж сама, чи не вважаєш, що зараз треба боротись проти бандитів в погонах? Ну мусора лишились мусорами, хоча ми зараз й маємо якийсь вплив на локальному рівні, але я все-одно не буду їм довіряти. Там купа реваншистів, які хочуть помститися нашим хлопцям за певні епізоди, тому ми постійно на варті. - Якщо можна, прокоментуй ситуацію на одному з останніх матчів, коли за одним з фанатів бігала місцева міліція. Щодо матчу на кубку України з Чорноморцем - то там все почалося з конфлікту офіцера СБ Буковина та мною особисто, як споуком. Він рішив дої*атись через петарди та решту піротехніки, мені прийшлось його "ввічливо" попросити з фан-сектору, аби не провокувати конфлікт. Але цей персонаж вирішив, що він тут бог... Ситуація якби заспокоїлася, але після матчу він знову продовжив провокувати. Дійшло до серйозного конфлікту, в який вписалися решта стюардів-воїнів, довелося махатись на аргументах, так як наша тіпо хуліганська банда (пихато називаючи себе "Браві") дала по-тапкам із сектору й спокійно спостерігала, наче вони не з "двіжу". Пізніше підтяглися мусара, які замутили цей "маріо-брос" на секторі, де наш парнішка влаштував їм марш-бросок, який виявився їм не під силу))) Але то таке... Словом, цей момент розставив все по місцям: - те, що мусара лише чекають, щоб нас запакувати за "беспредєл" - те, що пафосна шайка, яка себе називає "Браві" зганьбилася вдруге, і немає відношення до фанатів Буковини, не бере участі в наших акціях, не катає на виїзда, і взагалі приходить на матчі поторгувати своїми харями та пофоткатися для особистого фотографа - це вся їхня доля. - те, що нам варто готуватися до продовження революції. - Зараз маєш можливість звернутись не тільки до українців, але і до російський фанатів. Чесно кажучи, до російської сцени мені якось останнім часом глибоко... байдуже, але в принципі так само й до сербської, німецької, польської, хорватської, грецької… Вся європейська ультрас-сцена мене не те що розчарувала, радше я втратив ту повагу, котра була раніше. Всі вони, праві, пару років назад кричали, заряджали, вивішували банери, мутили акції у підтримку Косово, а коли у нас анексували Крим - ні слова від жодного європейського двіжу. А більше всього болить, що так звані слов’яни проковтнули все це, шо хорвати, шо чехи, шо поляки. |