Поки триває міжсезоння, ми підготували для вас свіже та цікаве інтерв’ю з представником ультрас луцької Волині. В ньому він розповість про історію руху, свої плани на майбутнє, детальніше про минулорічні акції, в яких брали участь фанати червоно-білих, та багато іншого. Надалі будемо намагатись подібні речі більш-менш регулярними.

- Розкажи трохи про себе. Чим ти займаєшся у повсякденному житті?

Мене звати Тарас, мені 22 роки, закінчую другу вищу освіту, у вільний час самовдосконалююсь, відвідую спортзал, читаю книги.

- Як давно ти почав відвідувати ігри Волині? Розкажи, як пройшов твій перший матч.

З моменту першої гри пройшло майже 6 років… Пам’ятаю, як з певним страхом і невпевненістю переступив поріг сектору, деякі заряди чув вперше, але від матчу до матчу 17-й сектор почав ставати чимось рідним, другою домівкою.



- Гадаю, багатьом буде цікаво дізнатись про історію створення фан-руху Волині. Як все починалось?

Історія розвитку Ультрас Волинь Луцьк розпочалась у 2004 році. Спочатку це була досить мала кількість, але від сезону до сезону кількість людей на секторі зростала, і зараз ми маємо досить солідну підтримку, як для маленького міста Луцьк. Деякі із засновників «двіжу» досі відвідують матчі, діляться досвідом і дають поради!



- За останні роки волиняни досягли неабияких успіхів у плані перфомансів. Чи дуже важко організовувати такі шоу, як на матчі проти Металіста 24.04.2014? Розкажи, будь ласка, про найкращі, на твою думку, шоу, які були створені вашим рухом.

Завдяки старанням небайдужих людей, перфоманси на наших трибунах почали з’являтися чи не щоматчу… Щодо перфу на Металіст, то його ми створювали три доби безперервно, спали на стадіоні, їли на стадіоні… 65 метрів плівки потрібно було спаяти шматок до шматку праскою. Коли є однодумці та небайдужі люди, створення масштабних шоу приносить лише задоволення. Починаючи з того сезону, було дуже багато яскравих моментів. Можу пригадати матч з Карпатами в Луцьку, де ми досить гарно запалили, як на мене. Також перший тур нового сезону, за що ми отримали перф туру, і останню гру проти Металіста та яскраве завершення футбольного року із масовим запалом на мосту.



- Є запитання стосовно матчу проти Металісту, який був зірваний. Ми писали про цю подію та намагались відслідковувати подальші події, проте хочеться дізнатись вашу думку щодо тієї акції.

Сталося все випадково, і єдиною особою, яка призвела до зриву цього матчу, є недоарбітр Кутаков, який своїми діями просто зруйнував цікавий футбол, що демонстрували обидві команди. Починаючи з першого тайму, було досить помітно, що є певна антипатія до нашої команди, зайві попередження ключовим гравцям, пропущені моменти. Це все настільки загострило емоції на секторі, що так просто це вже не могло завершитись. Остання капля припала на 88-му хвилину, коли дуже жорстоко збили нашого гравця. Після цього всі перелізли через паркан і погналися за арбітром! Нам і досі є незрозумілим рішення бригади арбітрів повністю зупинити гру, адже через декілька хвилин всі повернулися на свої місця, і матч можна було догравати. Після гри ми продовжили відстоювати честь вже під стінами стадіону, не випускаючи арбітрів, вимагаючи хоча б вибачень на той момент. Я мав розмову з Кутаковим, з його асистентами…Вони нагло брехали в очі, що відсудили беззаперечно, і всі їхні дії - закономірні! На жодні компроміси з нами вони йти не хотіли. Через довгих 6 годин ми відкрили всі виходи, і судді залишили стадіон.



- Ви поїхали до Києва, що було там?

Одразу після того, як судді поїхали зі стадіону, нами було вирішено їхати на Київ та домагатись правди і справедливості під стінами ФФУ. Під Федерацією ми зустріли дніпрян, криворіжців, які нас підтримали. Дякую їм за це! Загалом було близько 400 чоловік, ми висловили свою позицію, попалили піро і пішли на переговори до Федерації. Мали намір зустрітись з Коньковим або Поповим, але обох не було в той час у Києві. Вдалося поспілкуватись з виконавчим директором Бондарєвим, толком ні до чого не дійшли. Він визнав, що проблема суддівства в Україні актуальна, але керівництво ФФУ не вправі вирішувати ці питання, адже всім керує Коліна.



- Нещодавно стало відоме рішення ФФУ щодо долі цього матчу, і наче вже кінець історії, але нам та багатьом іншим вболівальникам хочеться знати про подальші дії фанатів Волині. Можливо, ви можете сказати щось і стосовно дій клубу?

Клуб сприйняв рішення з полегшенням, не домоглись, звичайно, того, що хотіли, але не так жорстоко і покарали, як могли. Щодо нас, то ми будемо продовжувати боротись з такими негативними явищами у футболі, і з початком сезону футбольна Україна побачить наші подальші дії стосовно цієї проблеми. Такий собі невеличкий анонс)

- Від футболу перейдемо до подій в Україні. Є декілька запитань, які ми задаємо всім представникам фанатських рухів Україні. І перше - чи брали люди з вашого руху та ти особисто участь у подіях на Майдані? Можливо, у своєму місті, а не в Києві.

Від початку Революції дуже багато наших хлопців, і я в тому числі, були в Києві, час від часу приїздили до Луцька, аби допомогти своїм товаришам тут, і знову повертались до протистоянь у Київ.

- Друге запитання стосовно так званого АТО, але на даному етапі ми сміливо можемо називати це війною. Чи багато хлопців з вашого руху зараз знаходяться на Сході? Якщо можна, розкажи про них детальніше.

Це - війна, але чомусь наші політики бояться визнати, що є відкрита агресія зі сторони Недоросії. На даний момент близько 10 чоловік знаходиться на Сході, ще декілька тренуються у таборах і готуються до відправки на війну. На Схід з Волині поїхали різні хлопці, прості студенти, деякі кинули навчання і подались боронити країну, хтось залишив тут сім’ю, але у всіх одна мета - свобода і недоторканість нашої України.

- Повернемось до футбольної тематики. Які відносини були у вас з фанатами інших клубів ще до оголошення перемир’я?

До перемир’я найбільше ворогували з Карпатами… Західноукраїнське дербі, якого кожен чекає місяцями. З іншими клубами були більш-менш нормальні відносини. Зараз ми єдині і не маємо морального права ворогувати між собою у будь-яких проявах.

- Розкажи про свій найкращий виїзд.

Кожен виїзд по-своєму унікальний і цікавий, але, напевно, найбільше запам’ятався виїзд в Ужгород, остання гра, від результату якої залежало, чи залишиться Волинь у ПЛ. Ми зіграли внічию, емоції були просто нереальними. В такі моменти забуваєш про все і дихаєш з командою в одному ритмі. Також запам’ятався виїзд в Полтаву, який я пробив сам. Завжди була мрія пробити виїзд самому)



- А тепер про найгірший.

Поганих виїздів у мене немає) Різні ситуації бували, але виїздів поганих не буває)

- Які відносини між фанатами та гравцями?

Дуже добре спілкуємося, коли треба, футболісти допомагають фінансово... Так, на авто нашим хлопця з Азову гравці виділили 20 тис. грн.

- Які плани на майбутнє?

Розвиватись в плані ультри, якшо все буде добре, то з часом можна буде розширювати сектор.

- Чи є у вас секторі якісь правила? Наприклад, щодо віку чи дівчат?

На секторі діє ряд правил, серед яких дрескод - білий верх, вік від 16 років... Дівчат пускаємо лише тих, хто пробиває виїзди.



- Зараз набуває популярності така штука, як репетиції. Коли фанати тренуються співати та заряджати. Що думаєш з цього приводу?

На мою думку, репетиції - це зайва справа, краще все відточувати вже на грі, там бачиш помилки і швидко намагаєшся їх викорінити і запобігти у майбутньому.

- Взагалі, на кого з європейских ультрас ви орієнтуєтесь? Чи ви не маєте нікого за приклад?

Не маємо нікого за приклад, особисто мені завжди імпонували польські рухи в плані голосу та самовіддачі на стадіоні. У Європі фанатіння - це традиція, яка передається від батька до сина... У нас все тільки починається.

- Як гадаєш, чим завершиться війна з Росією?

Війна завершиться, коли вона перестане бути вигідна політикам. Зараз інтересу до закінчення війни не видно у жодної із сторін. Або ж прості люди, українці, все вирішать самостійно, і своїм незламним духом виженуть москалів з нашої землі. От тоді й завершиться ця надумана війна.

- Наостанок побажай чогось нашим читачам.

Залишайтесь сильними духом, саморозвивайтеся і любіть футбол та Україну.