Після переможної домашньої зустрічі з білорусами нашу національну збірну чекав надважливий поєдинок у Словаччині з місцевою збірною. Ця гра практично вирішувала питання прямого виходу на Чемпіонат Європи.

В день матчу окремі групи українців почали прибувати різними шляхами до невеликого містечка Жиліна, що на півночі Словаччини. Десь за п’ять годин до стартового свистка арбітра всі кафешки в центрі були забиті переважно фанами, що приїхали підтримати нашу команду. Перед грою марш не проводився, тому місце зустрічі всіх «синьо-жовтих» був сектор D північної трибуни стадіону MSK Zilina. Під час просування до стадіону велика частина українців йшла на розах та/або з національними прапорами. Агресії зі сторони словаків на дану ситуацію помічено не було.

Наш сектор був майже заповнений. Словацька федерація виділила 500 гостьових квитків. Контингент на трибуні був різноманітний: це ультрас, які прибули з усієї України, діаспора (куди ж без неї) і кузьмичі. Відзначимо, що не дивлячись на досить велику кількість поліції, шмон на вході до сектору був досить посередній. Банерна лінія вийшла непогана - представлено більше десятка міст, причому для деяких банерів, чиї власники з’явились на секторі пізніше за інших, навіть не вистачало місця, і вони були змушені по декілька разів перевішувати свої банери. Адже розташування сектору було таке, що банери на одній з бокових решіток затуляли огляд майже половини поля. Ну і, як часто буває на міжнародних матчах, в гру вступив uefa. Стюарди заборонили вивішувати червоно-чорний прапор та банер із закресленим серпом та молотом. Якщо перший стюарди дозволили просто сховати у рюкзак, то другий змусили помістити до камери схову.

Що ж до самої гри, то на початку був розгорнутий великий український національний прапор. Словаки відповіли модульним шоу на одній із центральних трибун. З перших хвилин сектор почав гнати наших вперед, бо нічия аж ніяк не входила в наші плани. Підтримка була досить солідною. Хоча інколи були і заряди в різнобій, але переважно всі намагались слухати споукмена та заряджати в унісон. На підтримку наших братів заряджали «Живе Беларусь». Під заряд «Хто не скаче – той москаль» було виявлено, що москалів на трибунах стадіону … нуль! Саме так. Спочатку декілька словацьких секторів, а згодом і весь стадіон підвівся на ноги та почав стрибати разом з українцями. Хвилин через п’ять після цієї події до нашого сектору підійшов словак і почав кричати дружні гасла: «Слава Україні» та «Е*ать путіна» (причому тут в першому слові він робив наголос на першій літері). В цілому з боку словаків ставлення було доволі доброзичливе. Якщо не рахувати представників сусіднього з нашим сектора. Одних дратували петарди, які періодично вибухали знизу нашого сектора, інших - наша банерна лінія, з-за якої вони начебто не могли бачити частину поля. Цим людям було «ввічливо» пояснено, куди їм йти з їхніми претензіями.

У перерві матчу поліцейські запакували декількох хлопців за петарди та використання диму. На секторі ненадовго з’явились «космонавти» та стали вздовж паркану, що розділяє трибуну та поле, але хвилин через 15 вони пішли на місце своєї постійної дислокації за межі сектору. Час спливав, на табло світилися нулі, збірна моментів майже не створювала. В доданий час споукменом була дана команда «голий торс». От майже і все, що можна сказати по поєдинку.

Більша частина гравців нашої збірної підійшла подякувати за підтримку. У підсумку словаки майже гарантували собі вихід на Євро, залишивши нам шанси на те, щоб за результатами відбору стати кращою третьою збірною у відборі, що також дає право кваліфікуватись на Чемпіонат без матчів плей-офф.

Після матчу наших фанів на секторі не затримували, можна було одразу вийти до міста у натовпі словацьких вболівальників. Відзначимо, що не дивлячись на досягнення сприятливого результату, поводились вони на диво тихо, ніяких зарядів, просто йшли собі по домівках, а більша частина – на вокзал до спеціальних потягів, організованих під цей матч із Братіслави, які проходили і через інші містечка. До півночі можна було посидити у привокзальному генделику, подивитись огляд матчів цього дня, а ось у центрі міста лише пара-трійка закладів терпіла присутність фанів, тим не менш, кажучи тим, хто підішов пізніше, що вони вже зачинені.

Наостанок скажу традиційну фразу, якою закінчується більшість звітів: катайте на виїзди. Збірна у нас одна, та й один день, проведений на виїзді, насичений подіями більше, ніж десять днів вдома!