До вашої уваги інтерв’ю з представником фанатського руху Миколаєва. Наш співрозмовник більше 10 років активно підтримує свою команду, він розповів чимало цікавих історій та висловив свою думку щодо актуальних нині питань. Окрім того, наш гість разом зі своїми побратимами воював на сході України, а зараз активно займається розвитком руху та свого міста.

- Розкажи трохи про себе. Чим займаєшся у повсякденному житті та як потрапив на сектор?

Мене звати Ілля, в повсякденному житті був менеджером з продажу, за освітою кухар. На сектор потрапив у 2004 році, перший матч був із ЦСКА Київ. До цього з хлопцями ходив на баскетбол, тоді там теж був сектор Корсарів. На даний момент очолюю штаб ЦК Азов у Миколаєві.


- Думаю, всім буде цікаво дізнатися трохи про історію вашої контори. Розкажи, будь ласка, як все починалося, про злети і падіння руху за останні 10 років.

Так, багато чого було цікавого за ці роки. Скажімо так, спочатку рух особливо зірок з неба не рвав, було два суперники - Херсон і Одеса. Був прогін у себе вдома від херсонців у 2005 році, були сутички з Одесою, які в той час програвали регулярно. Старим, в принципі, було байдуже до руху. Перша тема була в 2005 році (для мене лівак у Херсон), тоді частини старих вже не було, молодь була кисла, а мені було 14 років.

А таких, як я, було багато. Потім у нас було дербі вдома, тоді нас прогнали, і та частина старших, що була, крім Слона, відійшла повністю. На секторі було 20-25 чоловік, в кращому випадку. В другому колі вже у нас був виїзд у Херсон, тоді почався етап зростання. Ми хотіли перемогти і готувалися до виїзду, пішли на секції підтягнули спортсменів, але це було ще не те.
Році так у 2007-му вже приблизно вимальовувався склад, був общак на 40-50 людей, тоді були теми з конями в місті, "накривони" Херсона, були інші "забивони", походи на секції давали свої плоди.

У 2008-му була перша перемога над Одесою. Одразу поясню по тій темі: перед цим ми робили 2 або 3 зустрічі, і Одеса регулярно підставляла нас за віком і т.д. Кожного разу, виходячи, розуміли, що нас дурять, але протистояти було ніким. Потім вирішили піти таким же принципом. Після приїхав лівак Херсону, який теж прогнали, і після цього лівачили до них самі, віджали всі банери. Потім було хокейне дербі, ну і після того, вже в 2011-му, заснували з хлопцями "БГ", для мене це і було найкращим часом, був склад, були теми, були общаки, потім турнір ТФС, на жаль, всього запланованого втілити так і не змогли через війну.



- Цікава тема околофутболу, яка зараз стала ще більш популярною, ніж пару років тому. Чи є у вас поділ на бійців і хлопців, які займаються тільки перфами? Згадай кращі оф зустрічі, в яких брав участь, нехай буде 5. І як ти ставишся до того, що зараз дуже актуальна тема зустрічей на полях і в лісах, не дивлячись на перемир’я між фанатами?

Скажімо так, довгий час темами перфів і оф-у займалися одні й ті ж люди. Основа БГ - це хлопці, які довго на секторі, тому не в падло було помалювати. Ми мутили і графіті, і фести, і перфи. Щодо околофутболу, то я віддаю перевагу класиці, місту, тому найяскравіші в моєму житті за емоціями були перетини саме в місті.

Сподобалася тема з Одесою в яхт-клубі, коли вони до нас лівак пробивали, з Херсоном яскраво було на першій зустрічі "БГ", коли робили шедвел на їх сектор. Хокейне дербі з ними ж було яскраве, ось з конями, коли ми програли, теж саме в дусі старої школи було. Мабуть, коли нас було 5 чоловік, і на нас лівачив Херсон в 2007, тоді мені по відчуттях сподобалася тема.

Ну, а ліс, це вже таке, більше як спорт, всі ці рейтинги і т.д. Були яскраві теми, але ми про них ще тоді домовлялися не згадувати.
Ситуація зараз особисто для мене неприйнятна. Я зневажаю ті рухи, що в стороні від війни і не розуміють всієї ситуації. Вони вважають, що краще підвищувати рівень, а воювати тим часом є кому. Кажуть про щось високе, забиваються татуюваннями, думаючи потрапити в Вальхаллу в регбійному шоломі і боксерських бинтах.

Соромно за це, я зараз не на фронті, як я можу думати про забивони і робити вигляд, що вже все нормально, якщо у моїх друзів з Криму в будинку окупант, їхня біда для мене не чужа. І у нас регіон небезпечний, зараз всі сили треба кинути на боротьбу за нашу незалежність, на те, щоб робити якісь зміни в країні. Адже ми - локомотив революції, яка ще не пройшла.

Мій друг загинув у Мар’їнці, в надії звільнити Донецьк, а деякі кроти дуже комфортно себе почувають у Києві і беруть участь в лісових темах. Але після Азова я вже не маю неприязні до більшості рухів.


- Ваш рух, спільно з Азовом, а також самостійно, часто організовує різні турніри зі змішаних єдиноборств. Можеш розповісти про них детальніше?

Раніше ми постійно робили «Іду на Ви», це був регіональний турнір в Причорномор’ї, проходив у нас. Після загибелі нашого хлопця в зоні АТО у нас є турнір «Дорога нескорених» пам’яті Андрія Балагана, влаштовуємо турнір в дату загибелі Андрія, якби проводимо тризну по ньому. В останній раз робили масштабно на центральному стадіоні, вийшло добре, є ще проекти по турнірах. Якщо все вдасться, то скоро буде великий турнір, на всю країну, але це поки в планах.

- Давай поговоримо про те, що відбувається на сході. Розкажи про хлопців з вашого руху, які воювали або досі перебувають там. Якщо можеш, і свою історію розкажи.

Після активних дій і боротьби із сепарами в нашому місті, а також спілкуванням з однією відомою людиною з київського руху, ми вирішили їхати на схід. Першим поїхав Балаган, він приймав участь у штурмі Маріуполя. Частина хлопців в цей момент вже перебувала в підготовчому таборі і брала участь вже у звільненні Мар’їнки.

Я прибув у вересні 2014 року, не міг приїхати раніше через те, що відновлювався після операції. Приїхав у полк, але не до кінця вилікувався. Потрапив до того самого хохла, з яким спілкувався раніше, чому дуже радий. Крім цього, з нами були хлопці з Черкас, і наші, звичайно.
Загалом, здорово проводили час, виконували різні завдання, їздили на бойові, але найсерйозніша двіжуха - це Широкінська наступальна операція. Був близький контакт з ворогом, ну і надалі захист селища був до останнього дня, до того моменту, поки сепари були вибиті з села. Після Широкіно, коли Азов вивели з передової, я поїхав займатися нашими справами в Миколаєві.


- Чи займаєтеся якимись проектами поза футболом? Наприклад, інші рухи проводять тренування для молоді, не обов’язково фанатів. А хтось займається громадськими роботами в своєму місті.

Так, займаємося різного роду ініціативами, ніхто без діла не сидить з тих, хто повернувся з фронту. Є й тренування, є робота в громадських комісіях з тих чи інших питань. Ось подали пару проектів на розгляд до міськради, один з них полягає в спортивно-патріотичному вихованні, і чекаємо відповіді.

- Можеш назвати 5 кращих перфів, які ви робили за весь час. Який було найскладніше підготувати і виконати?

Може, виконання у нас не дуже, але ось, мабуть, ті, що запам’ятались найбільше. Найважче було зробити, напевно, перший, де тренер і гравці в амплуа античних воїнів, які були в Причорномор’ї, було дуже складно його малювати.

Миколаїв - Суми 1:0 (06.04.2013) Перша ліга. Тур 24


Миколаїв - Динамо-2 1:2 (24.03.2012) Перша ліга. Тур 22


Миколаїв - Єдність 2:2 (16.04.2011) Друга ліга (А). Тур 15


Миколаїв - Украгроком 2:1 (12.04.2014) Перша ліга. Тур 23


Миколаїв - Севастополь 0:3 (17.11.2012) Перша ліга. Тур 20


- Чи є у вашого руху якісь правила поведінки на секторі?

Думаю, правила такі, як і всюди, немає синьки, якщо курить хтось, то відходить із сектора в сторону, а так, окремих правил немає.

- Які відносини були у вас з іншими рухами до і після того, як оголосили перемир’я?

Всі сусідні області або вороги, або спаринг-партнери були. Була міцна дружба з Черкасами, стара дружба, спілкувалися з дніпрянами і Кепсами, підтримували хороші стосунки. Після перемир’я такі ж, напевно, залишились. Зрозуміло, що після Азову з деякими рухами теж подружилися, і вони, будучи навіть не в тому «таборі», в якому до перемир’я були ми, стали набагато ближче, ніж деякі потенційні союзники.

- Які відносини у фанатів з гравцями і керівництвом клубу?

З керівництвом 50/50, тобто немає розуміння з президентом клубу, але контакти є. З головним тренером і адміністратором команди теплі відносини, вони-то люди не словом, а ділом з клубом, вже більше десятка років, рідні нам. Гравці приходять і йдуть, теплі відносини з окремими гравцями, а так - спілкування є з гравцями але, на жаль, не всі затримуються в команді.


- Що можеш сказати про дотримання всіх пунктів перемир’я? Чи можна стверджувати, що всі рухи їх дотримуються?

По суті, так можна вважати, але, як бачиш, не всі розуміють, навіщо воно взагалі потрібно було, це і є основна проблема. Люди під час перемир’я не долучилися до ситуації в країні і продовжили далі ху*ми мірятися, від цього і йдуть розмови на кшталт, може пора зав’язувати вже. А так, накривонів немає, підрізання банерів і образ немає, тому думаю, що так, дотримуються.


- У першій та другій лізі існує проблема ментівського свавілля. За останні кілька місяців чимало сутичок з ментами сталося саме на стадіонах. Що ти думаєш з цього приводу? Чи варто фанатам готуватися до пресингу з боку ментів в цьому році?

Час покаже, та у нас мусора були на Металісті. Ми тоді були в полку, але вже на ДК-2 були в місті і не дозволили цьому повторитися. Спілкувалися з командою, з міліцією, керівництвом, і прийшли до того, що гостьовий сектор охоронятиме ЦК Азов, а міліція піде. Розуміння не знайшли, тому що міліція нікуди не пішла і, по суті, спровокувала конфлікт, ми вирішили, що сенсу перебування ЦК на секторі в такому випадку немає.



- Багато націоналістичних організацій говорять про нову революцію. Що думаєш з цього приводу? Фанати будуть підтримувати протести?

Не думаю, що це доречно, коли в країні війна, відкрити другий фронт - це нерозумно. Революція, в першу чергу, в головах людей повинна відбутися. Моя думка, якщо порівняти з військової операцією, Майдан - це був штурм, а зараз проходить довга стадія зачистки, і тільки потім потрібно закріпити. Це до того, що багато ворогів України зараз причаїлися, багато, хто скористається цим для реваншу проросійських сил і політиків. Потрібно створювати самим політичну еліту. «Робити двіжняк заради двіжняку» немає сенсу.

- АТО триває вже майже 2 роки, може, нашому керівництву час щось робити?

Так, час припиняти вести переговори з терористами, час припиняти розвалювати армію, потрібно побороти там корупцію і кумовство. Вводити реальні, а не віртуальні армійські реформи, і в політичному плані не робити спроб легітимізувати владу в так званих ДНР і ЛНР. Це все потрібно, але у наших політичних еліт немає на це волі, вони слухають те, що їм скаже захід, який, на мою думку, взагалі не цікавить, скільки віддати нашої території, аби Путін став розсудливим.

- Пару слів про плани на майбутнє.

Вести боротьбу за Україну, продовжувати вести діяльність у себе в місті, і не допустити того, що сталося в Донецьку і Луганську.