У вільний від роботи час адміни нашого ресурсу беруть інтерв’ю з представниками різноманітних рухів України. Сьогодні ви маєте можливість прочитати невеличке інтерв’ю з одним із фанатів вінницької Ниви. На даний момент Нива виступає в Чемпіонаті України серед аматорів, а також в регіональних змаганнях, хоча до 2012-го року команда грала в Першій лізі.

- Привіт, розкажи трохи про себе. Як потрапив до руху? Як давно це було?

Всім привіт. Мене звати Мітя, мені 23 роки, і в даний момент я військовослужбовець. До руху потрапив спонтанно, раніше думав, що це закрита компанія, в яку просто так не потрапити, але одного літа мені дали путівку в табір (путівки давали кращим спортсменам школи), і там я познайомився з іншими учасниками руху, які мені більш детально розповіли, що це, і з чим його їсти. І так, я від 16 років і по сьогодні активно фанатію.


- Якщо можеш, розкажи більш детально про історію руху, як все починалось, і що є на даному етапі?

Починалось все без мене. Це був десяток, можливо, трохи більше хлопців, які сколотили щось схоже на двіж. А саме, відділились від центральних секторів кузьми і почали створювати активну підтримку клубу.
Одразу утворили бригаду РБФ (River Boys Firm) - хулс фірма, яка і по сьогодні підкоряє поля України.
З роками люди, які були більше зацікавленні підтримкою клубу, а не мордобоєм, відділяються і створюють першу і поки єдину ультрас-контору GREENadiers, в якій я виріс з карлана до одного з лідерів і залишаюсь в ній і сьогодні.
Зараз наш рух переживає часи нестабільності, пов’язані в більшій мірі з клубом, який бореться за право виступати серед профі. Сподіваюсь, у нас все вийде, і ми нарешті будемо виїжджати далі своєї області, щоб боротися за своє.


- Розкажи про ситуацію з клубом, які взагалі відносини між фанатами, гравцями та керівництвом.

Ну, "сколачували" тім ми всі разом. Фанати разом із президентом клубу стукали у всі двері, що і дало свої плоди (йдеться про відновлення клубу після розформування у 2012-му році). Ось, за невеликий проміжок часу ми з клубу чемпіонату міста тепер маємо претендента на 2-гу лігу. Існує хороший діалог Тренер - Президент - Фанати. А гравці - "то таке" - сьогодні в нас, а завтра за опонентів. На зростання руху загалом вплинула зміна поколінь. Ми відійшли від бухай-ригай і вдарили по спорту. Свідомість сама в двіжі змінилась зі зміною лідерів. Як там кажуть - до сильних тягнуться. Це, напевно, саме наш варіант.


- Ваш рух має гарну репутацію в фанатському середовищі України. Гарний рівень перфів, шоу на трибуні та добре підготовлені бійці в навколофутболі. Чи розділяється ваш рух на тих, хто відповідає за ОФ, та тих, хто займається ультрою? Чи важко тримати такий рівень протягом багатьох років?

Ну я не сказав би, що ми тримаємо марку протягом "багатьох років". За останні три роки ми вийшли на новий навколофутбольний рівень. Ну і в ультрі ми намагаємося, але, як то кажуть, вище голови не стрибнеш. Поки немає опонентів, або хоча б гостей. А передати пристрасть тим, хто тільки почав приходити на трибуну, неможливо. Рух сам розділяється на ОФ і ультру, але між окремими її учасниками підтримуються теплі взаємовідносини. Сам я притримуюсь думки, що такої грані не повинно бути. Ти маєш завжди прийняти бій і за будь-яких умов потрапити на гру.


- Згадай кращі, на твою думку, ОФ зустрічі.

Я не можу судити про кращі ОФ зустрічі, в яких не приймав безпосередньої участі. Але скажу вам, що двічі в Києві 2012-го під посольством у своїй виїзній грі проти Динамо-2 та в касових приміщеннях залізничного вокзалу після матчу Оболонь - Буковина було дуже спекотно. Ну, звісно, хотілося відзначити міжнародну, поки єдину для нашого двіжу, зустріч РБФ з представниками Кишинева, на нашу користь. Нехай все залишиться на сторінках історії, просто ці два виїзди в Київ настільки емоційні, що по них можна книгу писати. Та нехай кожен залишиться при своїх думках.



- Всім відомо, що зараз активно проводяться зустрічі у лісах та на полянах. Що ти думаєш з цього приводу? Чи берете ви участь в ОФ зустрічах зараз? І чи не вплине це на перемир’я між фанатами?

Ліс - це спортивний інтерес. Якщо за згодою обох сторін - нічого проти не маю. На саме перемир’я лісні зустрічі не впливають, а ось що ж буде після повернення ненависті - це вже цікавіше.


- Чи багато ваших хлопців зараз знаходиться на сході України?

Скажу, що достатня кількість зараз там. Наші хлопці брали і беруть активну участь у всіх революційних подіях, та одними з перших подались на схід у складі добровольчих батальйонів та підрозділів ЗСУ.

- Не дивлячись на "реформи" міліції в поліцію, проблема тиску зі сторони людей з погонами залишається. Як гадаєш, можливо колись щось зміниться? Та які були найгірші сутички з акабами у вашому випадку?

Ну, об’єднання людей з революційними помислами буде ворогом для будь-якої держави - тому тиску в любому випадку не уникнути. Серйозних сутичок з фараонами не було на секторі, так, в когось фуражка злетіла, хтось отримав кийком і був запакований в автозак, пам’ятаю, на одному з моїх перших матчів в когось навіть погон зірвали. Але чогось дійсно грандіозного не було.


- В Києві проходило щось схоже на третій Майдан. Зрозуміло, що нічого серйозного, і репутація цих революціонерів дуже сумнівна.. Але все ж, як ти гадаєш, чи варто зараз щось змінювати радикальними діями? Проводити акцію протесту. Ще в Києві та Львові розгромили та підпалили російські банки. Що скажеш?

Ну, погром банків, начебто і радикальна акція. Але програють в цьому випадку тільки страховики. Скажу так, давно пора відкривати другий фронт.

- Розкажи про найкращі на твою думку виїзні матчі. Думаю, за декілька років зібралось чимало цікавих історій.

Найкращий мій виїзд був до столиці 29 березня 2012-го. Як зараз пам’ятаю, рух тоді переживав не найкращі часи змін. Постійні сутички з представниками ЦСКА у своєму місті. Але, не дивлячись ні на що, ми в телефонному режимі за пару днів сколотили бригаду, яка була не проти з’їздити в не зовсім дружелюбне для нас місто з купою бажаючих «відвішати нам пиздюлів». Отже, нас трохи більше двох десятків молодняка виїжджає в Київ ранковою собакою (бо вона найдешевша). Приїхали в столицю, до матчу ще залишалось приблизно 5 годин. Але, як виявилося, в місті ніхто не очікував гостей, наш моб, грубо кажучи, помітили тільки біля стадіо, всі здивовано тикали пальцями і перешіптувалися. Зайшовши в чашу стадіону, ми зрозуміли, що акабами й не пахне, сектор динаміків на дубль свій зібрав близько трьохсот осіб. Ми навскидку прикинули і зрозуміли задачу, головне не про*бати банери. На матчі шиза в нашому виконанні була дуже достойна, про що навіть свідчили відгуки про нас на порталах ДК.
А ближче до суті, після матчу приходить мент і один по гражданці в надії нас доставити до вокзалу. Глянувши на них і оцінивши потенціал ДК, вся атрибутика їде з командним басом.


-Чи багато зараз "стариків" відвідує футбол?

Майже зовсім не відвідують.

-Які ваши плани на цей рік?

Як мінімум, не опустити планку і показати прогрес на фоні минулих років