На початку року ми взяли декілька інтерв’ю з різними представниками українських рухів. Дуже цікаво було спілкуватись з фанатами не тільки з Прем’єр-ліги, а і з хлопцями, команди яких грають у Перші, Другій або Аматорській лізі. Через велику кількість роботи трохи затягнулась публікація саме цього інтерв’ю, яке було нещодавно оновлене. Отож, до Вашої уваги інтерв’ю нашого ресурсу з представником руху черкаського Дніпра.


- Розкажи про себе. Чим займаєшся в повсякденному житті?

- Вітаю! Мене звати Роман, мені 27 років. Я працюю вчителем, а також займаюсь військово-патріотичним вихованням молоді.


- Як давно вболіваєш за Дніпро? Розкажи про свій перший матч.

-За Дніпро почав вболівати ще за шкільних часів, але відлік активної підтримки варто рахувати від першого виїзду. Тож фанатську посвяту я пройшов в Олександрії. То був останній матч сезону 2007/08 і за його підсумками наш клуб вилітав з першої ліги. Тоді я вперше відчув емоції ультрас. Підтримка була такою, наче наш клуб не вилітає, а бореться за вихід в прем’єрку. А розташування сектору господарів на відстані польоту фаєра, додавало особливого відчуття. Плюс дорога назад в переповненому бусі...ось вона справжня виїздна атмосфера.


- Розкажи трохи про історію руху. Як все починалось?

Активний супорт на черкаському стадіоні зародився трохи більше 10 років тому. Певна група людей, переконавшись в тому, що офіційний фан-клуб сковує їхні емоції і обмежує волю на виїздах, вирішили відокремитись і зайняти порожній сектор за воротами. Відтоді в Черкасах з’явилася культура ультрас. А точкою відліку організованого руху, ми вважаємо дату першого виїзду - 28.05.2006 р.


- Думаю варто згадати про ситуацію з перейменуванням клубу. Розкажи більш детально про події, пов’язані з цим.

- В 2009 році наш клуб опинився в дуже складному фінансовому становищі і через великі борги був змушений знятися з чемпіонату. Ні місцева влада, ні впливові бізнесмени не були зацікавлені вкладати кошти в неприбутковий футбол. З подібною ситуацією зіштовхуються всі клуби Першої та Другої ліги. Згодом, в 2010 році в нашу область прийшла нова влада, яка прибрала до своїх рук аматорський футбол в Черкасах і почала потроху його розвивати.


Такий інтерес не залишився нами не помічений і ми кілька разів зустрічалися з тодішнім керівництвом аматорського клубу. Результатом цього було запущене масштабне соц. опитування, щоб самі жителі Черкас обрали новому клубу: його назву, кольори і герб. З великою перевагою лідирував червоно-біло-синій Дніпро, але в підсумку затвердили лобійовану обласною владою назву "Славутич". Така фіктивна публічність проекту нас неабияк образила і ми вирішили почати безстрокову акцію "Лише Дніпро". В місті було проведено ряд заходів, маршів, організовано кілька турнірів, намальовано безліч графіті, все задля привернення уваги громадськості.


Звісно ж ми відвідували як домашні, так і виїздні матчі "Славутича", підтримували самих футболістів і весь час намагалися вплинути на керівництво. А тим часом, акція "Лише Дніпро" набувала все більших масштабів.
Ситуація не змінювалася до тих пір, поки в наш клуб не прийшов новий власник. Він в першу ж чергу зустрівся з нами, вислухав наші пропозиції та розповів про свої перші кроки в управлінні клубом. По закінченні сезону 2013/14 він виконав свою обіцянку - клуб було перейменовано; 1955 рік, прийнятий початковою датою його історії, офіційні кольори - червоно-біло-синій.


- Ваш рух відомий гарними оф-бійцями та не менш гарним супортом на трибуні. Чи є у вас розділення по цих напрямках?

- В нашому русі були розділення на фірми, але ультра ніколи не відділялася. "Бий ультру поки не почнуть тренуватись, а хуліганів - поки не заспівають."

- Що ти думаєш про ситуацію що зараз склалась в країні?

- Історія повторюється, і мало хто робить з цього висновки. Як після виходу України з радянського союзу, так і після Революції Гідності, у нас був вибір. Обрати впливового ліберала чи амбітного революціонера... Як "робляться" вибори, ми з вами вже знаємо. Хто має досвідчену команду політтехнологів, той має виборця. В результаті таких змін у владі, наша країна взяла курс на знищення власного суверенітету і на економічну залежність.

В пострадянські часи більшість ультрас-рухів України лише починали формуватися і на процес державотворення не впливали. Зараз же ультрас мають велику силу на формування впливової молодої еліти суспільства. Задля цього потрібно контролювати владу і виховувати свідому молодь.



- Розкажи про ваших хлопців, що воюють на сході. Чи вистачає сил допомогти всім?

-Після того, як почали з’являтися терористичні угруповання на Донбасі і "щоб не загострювати ситуації" наша влада віддала частину території України, ми почали готуватись. Виїхали за місто і кілька тижнів, наймаючи досвідчених інструкторів, навчалися військовій справі. На початку червня, в складі добровольчого полку "Азов", на захист України відправилася перша група наших хлопців, у вересні друга.

Загалом практично вся наша основа опинилася на фронті. Хто ж залишився, організовували різного роду акції по збору коштів. Ставили скриньки в супермаркетах, збирали кошти на футбольних матчах, ходили по кабінетам бізнесменів. Також, за ініціативи керівництва нашого клубу, було організовано товариський матч між "Черкаським Дніпром" і мол. збірною України. Від реалізації квитків, та внесків від партнерів матчу, була зібрана сума в 820 300 грн. Ці кошти були витрачені на військові потреби наших добровольців та автомобільного батальйону "Черкаси".



- Якими були стосунки з іншими фанатами до перемир’я? З ким товаришували, а з ким ні?

- Перемир’я між ультрас дало великий результат. Відтоді ми отримали силу для впливу на процеси в Україні і можливості, щоб в подальшому будувати країну нашої мрії. Але взамін маємо занепад ОФ, що зумовлював кількісний і фізичний розвиток всього ультрас-руху.

- Чи є якісь правила поведінки на вашій трибуні?

-Головне наше правило: ультрас-рух - це одна велика сім’я. В складних ситуаціях питати поради у старших і допомагати іншим в труднощах. Один за всіх - і всі за одного!



- Згадай свій найкращий та найгірший виїзд.

-Найкращі виїзда завжди були до Миколаєва. Хоча за останні сім років ми вперше в цьому сезоні потрапили до одної ліги. Виїзда до міста корабелів ми пробивали безліч разів, коли Дніпро грав в сусідньому Херсоні чи в Н. Каховці. Найгірший був до Тернополя, коли ми проїбали свій банер.

- Розкажи будь ласка про захоплення приміщення Обласної поліції. Чи брали фанати участь у цій акції?

Це був протест проти призначення нового голови обласного управління Нацполіції, а саме Валерія Лютого - уродженця Харкова, який у часи найактивніших сепаратистських рухів у місті був радником Кернеса, усіляко "сприяв" одіозному регіоналу Вілкулу під час виборів. Зібравшись перед управлінням поліції, ми вимагали щоб хоча б кількох осіб впустили до конференц-залу, де мало відбутись його представлення. Після ігнору всіх пропозицій активістів, що зібрались, ми здійснили прорив до будівлі. Знайшовши там Лютого, дали йому зрозуміти, що тут йому не місце і змусили його покинути будівлю.



Через кілька днів зайшли знову до будівлі, щоб переконатись чи немає його на робочому місці. Також вимагали пояснень за такі призначення в обласного голови. Ця подія набула резонансу, і Деконаїдзе для вирішення ситуації, запропонувала зустрітись з активістами Черкас, щоб почути наші аргументи. Після зустрічі в Києві, очікуємо що думка громадськості буде врахована.

- Про стосунки з командою та керівництвом, які настрої панують на даному етапі?

- Прекрасні стосунки як з командою так і з керівництвом. Гравці долучаються до акцій і турнірів які ми проводимо, також можемо просто десь релакснути. Керівництво ж, завжди відкрите до діалогу.


- Ваш рух активно створює благодійні аукціони, спеціальні групи для тренувань та змагання TFC. Розкажи більше про таку діяльність.

- На трибуні збираються люди з різними захопленнями і вміннями, тому щоб реалізувати їм себе, а також принести користь місту, ми і організовуємо багато акцій. Це і постійний контакт з дит. будинками, благодійні аукціони, військові вишколи, тренування з боксу, боротьби та кросфіту, суботники, спортивні заходи, фестивалі та багато іншого. Хорошою традицією став турнір з TFC. Рік тому, організовуючи цей турнір, ми думали лише про те, щоб таким чином вшанувати пам’ять нашого побратима. І вже другий рік поспіль, на початку літа, проводиться турнір з командних боїв ім. Сергія Амброса.


- Як ти вважаєш, можливо повернути навколофутбол в Україні на старий рівень? Звісно по правилам FP.

- Невід’ємною частиною розвитку ОФ є ненависть до опонента. Важко зараз передбачити якими будуть трабли у нас в країні, не те щоб робити прогнози на околофутбол. Скажу, що завдяки накривам і міським замісам, нам вдавалося відточувати стержень двіжу. Сама культура трибуни має відсіювати морально слабких, фізично не розвинених і різних сумнівних персонажів. Коли немає реальної небезпеки на секторах, то хуй розумієш кому довіряти. Саме через це, ми принципово нікого не "посвящаємо" на виїздах. Взагалі наше перемир’я - це ВЕЛИКИЙ приклад єдності, надіюсь, що майбутнє нашої країни дасть йому достойну оцінку.

- Які ваші плани на майбутнє?

-Повернути і привити новому поколінню той дух, що був у нас в 2008-09.