Перший. На початку зробимо невеличкий історичний екскурс. 1-го грудня 1991 року громадяни України на референдумі (тоді це слово не мало негативу) майже одностайно підтримали незалежність країни. Відразу розпочалося закладення основ державності. Не стояв осторонь і футбол. Федерація футболу України (на той момент ще УРСР) заявила про свій вихід з радянської федерації і проведення власних чемпіонату та кубку. Було здійснено перехід на систему осінь-весна, тому перший чемпіонат виявися дуже швидкоплинним. Розпочавшись в лютому 1992 року матчами в кубку, він завершився 21 червня того ж року. Але незважаючи на здобуття Незалежності і проведення власних змагань в українському футболі розпочалася криза. Відповідно, і фанатський рух почав занепадати. Чинники, які сприяли фанатській кризі, можна поділити на три групи:

По-перше економічні фактори. На початку 90-х багато підприємств залишилося без звичних ринків збуту і були вимушені або закритися, або скоротити виробництво. Відповідно, впали зарплатні і з’явилася заборгованість перед працівниками. Люди почали економити. Питання "на що жити" ставало все більш актуальним. Похід на футбол або й виїзд відкладалися до найкращих часів. Та й купонокарбованець, введений в обіг в 1992-му році одразу впав в гіперінфляцію. Ось приклад особистого життя автора цих рядків. На той час я проходив навчання в одному з училищ міста і мав право стипендію, яку постійно затримували. В грудні нам видали тримісячну (за осінні місяці) стипендію і її вистачило рівно на три кухля пива.

Другу групу складають ідеологічні фактори. Бути фанатом перестало бути модним. Якщо за радянських часів це вважалося як спротив системі, то за часів Незалежності багато заборон в суспільстві були зняті. Якщо у 80-ті роки за прапор або й навіть значок можна було потрапити у відділок замість футболу, то зараз на трибунах роби що хочеш. Потроху зникає "романтика дальних виїздів".

Ну й людський фактор. В багатьох рухах старики відійшли від справ. Бо людину, яка пробивала Мінськ, Москву, Пітер, Ташкент тощо, важко було затягнути на виїзд до умовної Охтирки.

Щодо одягу тих часів. Фанатської моди як такої не існувало. Одягалися так, як було модно "на районі" або у дворі, універі. Атрибутики офіційної не існувало. Шалики у багатьох були самовязи без будь-якої символіки, лише кольори клубу. Те саме стосувалося й прапорів. Виїзди в усіх рухах проходили ще за "радянською схемою" - алкоголь, вписки в потяги, собаки. Виїзд міг тривати 3-4 дні. Про домашні матчі писати особливо немає про що. Мізерна кількість фанатів - 10-20-30 чоловік - були реаліями того часу. У деяких містах фанати взагалі не збиралися на домашні матчі. Праві їздили по інерції лише на виїзди.

Тепер власне про сам чемпіонат. Вже тоді фанати вели аналог Ультрасліги, яку наш портал регулярно рахує останні 10 років. Вели за допомогою переписки паперовими листами, такі були реалії того часу. З 20 команд Вищої ліги фанатську підтримку мали 11 клубів. Групі А пощастило більше. Тут фанати були у сімох команд. Найактивнішими були запорізькі металурги та одесити (у обох двіжів лише по одному нулю в графі виїзд). Перші не пробили виїзд у Вінницю, а другі проігнорували півфінал у Запоріжжі (з Торпедо). Самий бойовий виїзд у запоріжців був до Львова, який завершився махачем на вокзалі після матчу. Одесити мали кілька бійок з кузьмою в сусідньому Миколаєві. Трохи гірше виглядали шахтарі та запорізькі торпедівці. На матч за трете місце в Запоріжжя приїхало всього четверо донеччан. В останньому турі Шахтар, не змігши вдома обіграти Таврію, не потрапив на золотий матч. Фанати цим фактом були досить приголомшені і можна сказати проігнорували матч за бронзу. Львів’яни зробили лише три виїзді (при чому в Запоріжжі була лише одна людина, та й то це був мешканець Києва, що вболівав за Карпати). За словами самих львів’ян вони не сприймали цей чемпіонат надто серйозно, бо він перехідний. Сімфера зробили лише 2 виїзди. Один в лютому на кубок в Алушту, другий в червні - в Запоріжжя на Торпедо. Вони навіть не поїхали на золотий матч, де Таврія досить несподівано стала чемпіоном. Також є згадка про виїзд вінничан до Одеси. Як розповідали одесити, троє бухих в шаликах Ниви весь матч горланили "На каждой бочке из-под пива мы напишем слово Нива".

В групі Б лідерами були кияни. Вони власне єдині, хто в першому чемпіонаті пробили всі виїзди (разом з кубком). Дніпряни та хорьки не пробили Західну Україну. Хоча хорьки на кубок пробили Чортків. Луганці були лише на чотирьох виїздах. Ще треба згадати про поїздку львів’ян до Ужгорода на перший матч збірної. Їх було десь під тридцятку, якщо не плутаю. Самим масовим виїздом була поїздка фанатів Динамо на фіналльний матч до Львову, за різними даними сектор біло-синіх налічував від 80 до 150 чоловік, плюс на секторі було багато львів’ян. Також збереглись фото димовухи на цьому матчі...

А ось, власне, і повна таблиця Ультрасліги сезону 1992

Запоріжжя М Запоріжжя Т Донецьк Одеса Львів Сімферополь Вінниця Кременчук Миколаїв Шепетівка   Металург 13 4 13 26 0 5 3 2   Торпедо 9 0 1 1 0 5 7 1   Шахтар 11 7 0 12 5 1 0 0 3   Чорноморець 2 17 0 1 2 3 3 22 1   Карпати 1 0 0 12 0 0 0 0 13   Таврія 0 7 0 0 0 0 0 0 0   Нива 0 0 0 3 0 0 0 0 0

Київ Дніпро Харків Луганськ Охтирка Луцьк Тернопіль Чернівці Івано-Фр. Одеса   Динамо 10 3 10 12 5 10 12 8 2   Дніпро 12 18 10 12 0 14 0 0 4   Металіст 33 22 22 63 0 11 0 0 6   Зоря 10 14 20 4 0 0 0 0 0

Стосунки між фанатами. Співвідношення сил на українській фан-сцені залишилося тим самим, що і за часів СРСР. Бо не могло щось кардинально змінитися за зимове міжсезоння. Існувало два центра тяжіння – "Київ енд компані" і "антикиївський" блок. В перший входила так звана "вісь зла" - Київ-Дніпро-Львів. На другому боці були Харків, Запоріжжя, Донецьк та Одеса. Але були виключення. Наприклад, Харків ворогував з Одесою. Луганці перед потраплянням до Вищої ліги України багато років провели в нижчих дивізіонах СРСР, тому на початку 90-х мали з усіма нейтралітет.

Але згодом більшість війн згасла, бо кількість людей на виїздах зменшилася. Ось наприклад, історія про стосунки Запоріжжя зі Львовом. Після махачу в березні 92-го року у Львові, на матч другого кола в Запоріжжя приїхала лише одна людина. В наступному чемпіонаті львів’яни до Запоріжжя не приїхали, фанатів Металурга у Львові було 4. В листопаді 1993-го року до ЗП доїхало троє, у Львові було п’ятеро. Про яку війну тут можна казати. Тому обидві сторони заключили перемир’я. До речі так само згасла і війна між Харковом та Одесою.

Що стосується нижчих ліг, то там теж були фанати. Наводимо далі уривки статті з рівненського фан-зіну "Ультрас. Перший номер": Чемпіонат в Першій лізі розпочався 14 березня. В цей день рівненський "Верес" грав в Мукачево проти "Прибориста" і з Рівного прибув лише один фанат. Необхідно відзначити, що в Мукачево на домашніх матчах "лівих" фанатів збиралося близько 100-150 осіб, але на виїзди ці хлопці не їздили. Лише на заключних матчах в Рівному та Хмельницькому бачили якихось "лівих" мадярів в кількості 40-60 чоловік. В Хмельницькому, правда, після першого забитого гола вони забушували, але не більше того.

В наступному турі по одному приїжджому фану було на матчах "Дніпро" (Черкаси) - СКА (Київ) і "Кристал" (Чортків) - "Верес" (Рівне). Але вже в 3 турі хмельниччани побували в Чорткові, четверо рівнян і двоє запорізьких "металіків" активно підтримували рівненський "Верес" в Дрогобичі, і, що зовсім дивно, один фанат з Сєвєродонецька ("Біс") зміг дістатися до такої пердяєвки, як Очаків! Наступний виїзд групи підтримки "Вереса" відбувся 26 квітня, в день Пасхи, до Києва на "Динамо-2". Між цими двома виїздами рівнянин "Бесплатный" сам відвідав матчі "Вереса" у Житомирі та Чернігові. До Києва разом з ним поїхав "Барига".

Троє житомирян пробили Чортків. Крім Чорткова, Житомир катався в Хмельницький (7), і Рівне (3). У Рівному вони мало не отримали хороших ... люлей за розбите скло в автобусі "Вереса" у Житомирі, але через дуже жалісливий вигляд їх відпустили з миром. У першій групі 1 ліги дуже пристойний вигляд мали фанати сумського "Автомобіліста", які почали їздити всього лише в другому колі, але встановили рекорд за кількістю людей на виїзді - 28. До Києва їх прибуло 8 осіб (на "Динамо-2"), але при перегляді відеозапису враження було таке, ніби фанатіло їх кілька десятків. У Чернігові сумчани побували вчотирьох, а ось на трійник Хмельницький - Житомир - Рівне було 5 найкрутіших фанатів. А "Лиса" (Роман Шваб), так взагалі учудив - замість іспитів пробив трійник і через це його залишили на другий рік. Круто, нічого не скажеш! У них в сезоні ще був взагалі о..ний виїзд (за 1200 км) - Мукачево! Туди вони приїхали прямо з фіналу у Львові в кількості трьох душ.

Потихеньку їздили "подоляни" - Рівне (3), Житомир (7), Чортків (5), Київ СКА (3). "Десняни" в порівнянні з попереднім роком (Нікополь - двічі, Житомир, Київ, Біла Церква, Охтирка) помітно здали свої позиції - побували лише в Києві (СКА) і Сумах - по 4. Не було фанатів в Дрогобичі, Чорткові, Черкасах, Алчевську. Дуже загадкові фани в були Олександрії. А ось севастопольці - круті хлопці! І до чого додумалися - прикатили в Рівне за 1420 км вшістьох і фанатіли як "crazy". "Тамбур", "Карась" та "Тіка" пробили двійник Київ - Олександрія. Ще двоє севастопольців пробили Алчевськ. Цікаво, що на цьому виїзді у них було 12(!) прапорів!

З іншої групи майже немає відомостей. Відомі лише все виїзда "хіміків" Сєвєродонецька: Стаханов - 24, Маріуполь - 7, Нікополь - 2, Очаків - 1, Полтава -?. Досить таки непогано, враховуючи, що утворилися вони всього лиш влітку 1991. У Стаханові вони, як і в матчі на Кубок, влаштували справжній бардак - позривали лавки на стадіоні, розігнали місцевих, і т.д. Відомо, що маріупольці здійснили вояж до Сєвєродонецька (3).

Завершився чемпіонат Першої ліги виїздом рівнян до Києва на СКА. 5 фанів круто фанатіли весь матч, але це не врятувало команду від поразки.

А тепер власне те, що найбільш цікаво читачу - фотографії тих часів... Ми спробували зібрати все, що змогли, але якщо у вас є ще знімки - надсилайте нам в редакцію і статтю буде доповнено.


1 березня 1992 року, Харків’яни на кубковому виїзді в Чорткові


3 березня 1992 року, перший виїзд запорізьких фанатів в історії Незалежної України - кубкова гра в Стаханові (зараз Кадіївка) проти місцевого Вагонобудівника. Матч був на мотобольному стадіоні. Металург, який до цього грав у Вищій Лізі СРСР, програв 0:1. У матчі-відповіді рахунок був 7:0 на користь запорізької команди.


6 березня 1992 року, фанати Карпат в Одесі, всього виїзд пробило 12 львів’ян


7 березня 1992 року, Київ, перед грою Динамо - Металіст (2:1) фанати Металіста (всього було 33 людини). Трохи пізніше їх накриють кияни і відберуть кольору. На матчі образливі заряди в бік одне одного, після гри гості під охороною міліції поїдуть на вокзал. На матч-відповідь приїде всього троє фанатів Динамо.


20 березня 1992 року, четверо рівнян на двоє фанатів Металурга пробили виїзд до Дрогобича (Перша ліга)


21 березня 1992 року, запорожці по дорозі до Львова і на стадіоні Україна. Всього було 13 гостей. З фанатами Карпат була бійка після гри на вокзалі.


11 квітня 1992 року, запорожці разом з одеськими фанатами на стадіоні ЧМП. Довгі роки потім була міцна дружба. Запорожці не раз підтримували одеситів на бойових виїздах до Києва і Дніпра. Потім часи змінилися, але "старі" досі їздять один до одного в гості.


Щекілька фото запоріжців з виїзду до Одеси.


14 травня 1992, фанати Хіміка в Маріуполі.


19 квітня 1992 року, Харків’яни йдуть на виїзд в Охтирку


26 квітня 1992, фанати Вереса разом з фанатом Динамо Мішею Вінні в столиці на грі Динамо-2 - Верес (Перша ліга)


7 травня 1992 року, металурги в Сімферополі (20 осіб), також за них приїхало 5 фанатів Чайки Севастополь, з ними тоді була дружба.


9 травня 1992 року, фанати Чайки Севастополь в Рівне. Всього було 6 чоловік (Перша ліга)


18 травня 1992 року, Дніпряни на виїзді в Харків, 18 осіб (Колян, Шурин, Отче, Зема, Кабан, Левітан, Пушкін, Біч, Акула, Барселона, Начальник, Штуцер ...)


19 травня 1992 року, виїзд до Миколаєва пробило двоє запорожців і один фанат Вереса, з якими тоді були дружні стосунки.


20 травня 1992, фанати Вереса в Севастополі на грі проти місцевої Чайки разом з місцевими фанатами (Перша ліга)


14 червня 1992 року, останній виїзд сезону, на вже нічого не значущий матч приїхало 13 запорожців


14 червня 1992 року, фанати донецького Шахтаря, фан Динамо Тбілісі Карлсон і запорізький фан Лящ перед грою Шахтар - Металург 2-0


17 червня 1992 року, Дніпряни Редя, Бігун, Шурин, Колян перед виїздом до Луганська


18 червня 1992, останній виїзд сезону у фанатів Вереса до Києва, на гру проти СКА (Перша ліга)


20 червня 1992 року, 18 дніпрян в Запоріжжі на матчі за третє місце - Дніпро - Шахтар 3-2


21 червня 1992, сектор київського Динамо на матчі у Львові на суперфіналі проти сімферопольської Таврії.