Наша рубрика #oldschool_ukrultras зайшла на ура, стаття про Перший чемпіонат України викликала жваве обговорення. Знайшлось багато людей, які пам’ятають ті події не з розповідей чи фотографій, а з власних спогадів. А тому ми продовжуємо, і сьогодні поговримо про наступний...

Другий. Сезон 1992/93 років розпочався в липні матчами 1/64 фіналу кубку. Це був вже повноцінний сезон по системі осінь – весна. Вища ліга розпочалася 15 серпня матчем Металіст – Чорноморець. За підсумками попереднього чемпіонату до вищої ліги вийшли Кривбас та Верес. Обидві команди мали правих фанатів. До речі, тоді не вживалися слова на кшталт «ультра, оф, хулс». Тоді для фаната світ ділився на дві половини – праві та ліві. Політичні погляди тут не мають ніякого значення. Праві - це ті, що за будь-яких обставин поїдуть на виїзд, будуть битися за свої кольори, тощо. Всі інші - це ліві. Для того щоб стати правим потрібно було відкатати певну кількість виїздів. В запоріжців ця цифра складала 8 виїздів. Одна із версій походження саме цієї цифри – в слові Металург саме 8 літер. На 8-му виїзді тебе урочисто приймають в праві. В різних рухах це дійство трохи відрізнялося. Металурги наливали стакан горілки і одягали розу на шию, у когось ще били прягою по дупі. Якщо не помиляюсь, то в луганців потрібно було 5 виїздів, а в дніпрян та киян - 10. Кияни, наприклад, і досі "переводять в праві" на 10-му виїзді, старші фанати кожен по 10 разів лупить прягою так, що потім пару тижнів неможливо сидіти на п’ятій точці.

Щодо виїзної підтримки. Цифри можна подивитися в таблиці. Після першої статті деякі олдові кияни сказали, що їх цифри в таблиці дещо занижені, але в 1992-му прямої комунікації з ними не було, інформацію дізнавались з листів від фанатів з інших рухів. Розставити все на свої місця зможуть фотографії, якщо такі знайдуться. Це був час, коли вся Україна (маю на увазі фанатську частину) знала один одного в обличчя. Криза продовжувалася. Але я вдячний всім тим, хто в ті тяжкі часи продовжував підтримку своїх команд. Можливо зараз це виглядає смішно, можливо ми рухалися не в тому напрямку, але ми не дали повністю щезнути фанатизму в Україні. І якби не було тих, хто ганяв на виїзди на початку 90-х років, то не було б і розквіту 2000-х.

Через маленьку виїзну активність фанатські бійки майже припинилися. Зате махачів з гопотою побільшало. Кожен рух мав махачі з місцевими мешканцями. Через зубожіння населення в суспільстві виріс рівень агресії. Махачі були в собаках, на вокзалах, в пивнухах. Так як грошей на виїзді було обмаль, то вибиралися найдешевші ганделі з відповідною маргінальною публікою, що виливалося потім в сутички.

Офіційної атрибутики в ті часи ще не існувало, тому кожнен рух робив її сам. Самостійно шили прапори, деяким клубам пощастило, бо вони мали прапори ДСТ (наприклад Динамо), які можна було поцупити на якихось змаганнях. ДСТ – добровільне спортивне товариство, тоді існувала така система масового спорту. Пам’ятаю у рівнян був прапор ДСТ Авангард, а у полтавців - ДСТ Врожай. Також самостійно в’язали шалики, робили нашивки. На світлині британський прапор, виготовлений мною особисто. Ще варто відмітити таку деталь. Тоді в усіх рухах був культ англійських фанатів. Вони були номером один у світі. Обов’язково було мати британський прапор. Якщо він був справжній, то йому ціни не було. Пам’ятаю такі були у одеситів та севастопольців. В приморських містах була можливість виміняти або купити такий прапор у моряків.


Ще кожен правий фанат мав свій блокнот. На початку блокноту обов’язково потрібно було писати власні виїзди. До блокноту також заносилася інфа, корисна на виїзді - адреси й телефони друзів-фанатів, розклад залізничного руху. Я ще возив з собою мапу, бо з потяга могли викинути де завгодно). Ще була така тема - мати телефони стадіонів в інших містах. Бо дізнатися рахунок виїзного матчу було великою проблемою. Із газет виходили «Спортивна газета» та «Український футбол». Але вони приходили з запізненням. Наприклад, в вищій лізі пройшов 23-й тур, а ти отримуєш номер «Українського футболу» зі звітами про 22-й тур. В телевізійних новинах могли сказати тільки рахунок матчу лідерів. Тому доводилось самому телефонувати після матчу на стадіон, щоб дізнатись як зіграла улюблена команда в іншому місті. Та й там могли відповісти, наприклад 2-1 та повісити слухавку. Треба було ще раз дзвонити і питати, хто саме переміг 2-1 господарі чи гості. Це зараз онлайн-трансляції, а тоді було саме так.


На фото типові фан-блокноти, де було все необхідне для виїздів - розклад собак, адреси та телефони для вписок, кількість виїздів ("правих" за свій клуб і "лівих" за інші команди), телефони стадіонів в інших містах (дізнатися час матчу, підсумковий рахунок ) та ін.


План залізниць - незамінна річ на далекому виїзді.

В 1992-му році світ побачили перші українські фан-зіни. Страннік - друковане видання запорізьких фанатів та журнал фанатів Вереса - Ультрас. Вперше в історії вітчизняного руху вийшли фан-зіни, які випустили саме фанати. Звісно, з боку ворогів Страннік викликав нарікання, на їх думку ми однобічно висвітлювали події. Але ми були відкриті для спілкування, часто давали слово представникам різних угруповань на свої сторінках. Хай там як, але це був прорив і це дало поштовх розвитку фан-зінів в Україні. В 93-му запорожці продовжили випускати свій Страннік, фан-зін з певними перервами виходив до 2002-го року, всього існує 13 номерів. Також в 93-му вийшов ще один зін Вереса під назвою Вовки... На наступному фото розворот з першого номеру Странніка.


По закінченню чемпіонату в липні 1993 року в Донецьку відбувся перший фан-турнір з футболу. Ініціаторами проведення були запоріжці. Заздалегідь була обрана дата, розіслані запрошення. Це зараз на турнір можна зібрати команди протягом години, написавши об’яву в мережі. А тоді ми в травні почали розсилати листи з запрошеннями на липневий турнір. На самому турнірі були представники Запоріжжя, Харкова, Луганська ну й звісно Донецька. Окрім футболу було спілкування, вживання алкоголю. Потім цей турнір стане традиційним, а згодом і міжнародним. Зараз відбувається безліч турнірів, а тоді це була подія.

Ще таке поширене явище серед фанатів тих часів – колекціонування пивних етикеток. До глобалізації ще було далеко. Оболонь та Славутич ще не зайняли усі крамниці. Полтавське пиво можна було попити лише в Полтаві, а луцьке - тільки в Луцьку. З виїзду (особливо дальняка) можна було привезти цілу купу етикеток, які не зустрінеш в рідному місті. Звісно, в багатьох це швидко проходило, але дехто продовжує й досі.

Ну а тепер, власне, виїзна статистика сезону 1992/93:

Запоріжжя М Запоріжжя Т Дніпро Київ Донецьк Одеса Харків Луганськ Сімферополь Рівне Львів Кривий Ріг Луцьк Тернопіль Кременчук Чернівці   Металург 41 8 15 10 19 10 20 7 4 19 5 8 20 1   Торпедо 4 1 6 7 7 8 5 0 1 6 1 5 1 1   Дніпро 24 29 2 5 0 17 11 44 0 5 6 0 2 65 0   Динамо 0 0 60 0 0 17 0 5 17 15 0 40 10 100 13   Шахтар 14 8 8 6 2 11 15 9 3 4 4 3 3 3 3   Чорноморець 5 2 5 0 0 0 0 0 1 3 0 0 0 5 0   Металіст 32 16 17 10 17 14 14 20 11 1 5 1 7 36 2   Зоря 9 8 10 6 10 5 15 10 3 2 1 0 0 9 4   Таврія 0 0 0 0 0 0 2 0 0 0 0 0 0 0 0   Верес 4 0 1 5 3 0 0 0 2 9 0 24 3 1 13   Карпати 0 0 5 28 2 2 0 0 0 21 0 17 5 0 9   Кривбас 3 12 14 0 0 6 0 0 0 0 2 0 0 9 0

В сезоні 1992-93 фанати Торпедо відзначились тим, що в Тернополі погнали місцевих хуліганів відправившись туди в кількості 5 рил. Також у них веселим в плані алкоголю був виїзд в Донецьк, а в Кривому Розі було вже не до п’янок. В небезпечний Київ вирішили не їхати, а в Дніпрі шифрувались і сиділи весь матч на центральних трибунах, щоб не видати своєї присутності.

Луганчани подорожували невеликими кількостями, але доїхали навіть до Чернівців. П’яна вилазка в Кременчук закінчилась судом над одним з фанатів, а по дорозі з Києва семеро луганчан умудрились вписатись в автобус вболівальників жіночої футбольної команди. На одній з зупинок в якомусь селі після знищеного алкоголю пішли на кольорах на сільську дискотеку. Закінчилось це тим, що сількська молодь обписала автобус фарбою.

Фанати Карпат відвідали зовсім небагато виїздів, самим масовим з яких була поїздка на Фінал Кубка до Києва, повний сектор вболівальників Карпат, з них більше півсотні справжніх фанатів.

Фанати Динамо вважаються самими виїзними в другому чемпіонаті, тим не менш кияни пропустили практично всі бойові виїзди - не було їх ні в Одесі, ні в Донецьку, ні в Запоріжжі та Кривому, зате великим складом відвідали Луцьк - 40 чоловік, Дніпро - 50-70 чоловік і чемпіонський матч в Кременчуці - близько 100 чоловік. Також між Першим та Другим чемпіонатом в червні 1992-го у киян був виїзд в Росію на матч з московським Динамо, до Москви тоді відправилось близько 120 хохлів.

Дніпряни не дуже масово, але пробили 11 з 15 виїздів, пропустивши лише бойову Одесу та дальняки на Західну Україну.

Одним з самих виїзних рухів залишався Металіст, який великим складом двічі пробив з алкопригодами дружнє Запоріжжя і непоганим складом відправився до Одеси, я якою хорьки тоді ворогували. Але махачу не відбулось - одесити проігнорували домашню гру своєї команди.

Кроти в сезоні 92-93 пробили всі матчі, при тому що в календарі були дуже далекі виїзди на захід. В тому сезоні фан Антифриз зробив золотий сезон за Шахтар. В Дніпрі на кротів ніхто не стрибав, хоча обіцяли. В Сімферополі та Харкові теж все пройшло спокійно...

Фени Вереса катались далеко не всюди, але дальні виїзди в Запоріжжя та Донецьк пробили. У Луцьку все пройшло спокійно, а от у Львові рівнян добротно потріпали місцеві фанати.

Що стосується фанатів Металурга, то самим бойовим у них вийшов виїзд до Києва - 8 чоловік відправилось на цю гру. В перерві до запоріжців підійшов Вова Орден і почав спілкуватись на підвищених тонах, але потім все заспокоїлось і бесіда перейшла в нормальне русло. А вже після матчу кияни атакували приїжджих фанатів, при чому Орден стримував самих міцних киян щоб не забили запоріжців аж занадто. Дербі Запоріжжя в квітні 1993 пройшло спокійно - Металург впевнено переміг, а фанати Торпедо пішли після першого тайму, побоюючись післяматчевих розбірок, хоча чіпати їх ніхто не збирався...

Ну а тепер підбірка фотографій, зібрали що змогли...


16 серпня 1992, фанати Дніпра в Запоріжжі, виїзд на Торпедо


16 серпня 1992, фанати Металурга в Рівному, по дорозі до Луцька.


16 серпня 1992 року, фанати Вереса разом з запоріжцями перед першою домашньою грою проти Карпат


22 серпня 1992, Запорізькі фанати в Тернополі


22 серпня 1992 року, фанати Металіста на виїзді в Кременчуці.


20 вересня 1992 року, Запорожці в Кременчуці


4 жовтня 1992 року, фанати запорізького Металурга в Дніпрі


4 жовтня 1992 року, Сімферополь, фанати Вереса в Криму


25 жовтня 1992 року, фанати Зорі в Одесі


1 листопада 1992 року, фанати Металурга і Металіста в Харкові


22 листопада 1992 року, фанати Вереса в Тернополі


29 листопада 1992 року, кубкова гра Металург - Таврія, сектор запорожців


29 листопада 1992 року, Буратино мол. (МХ), Пегас (МЗ), Валет (МХ)


14 березня 1993 року, фанати запорізького Металурга в Кривому Розі. "Кривбас" виграв першу лігу і дебютував в вишці. Кривий тоді вважався кримінальною столицею України, був поділений між молодіжними бандами (так званими "бігунами"). Але все пройшло добре.


14 березня 1993 року, фанати Зорі в Запоріжжі, матч з Торпедо


19 березня 1993 року, рівняни в Запоріжжі, на грі з Металургом


19 березня 1993 року, Луганськ, фанати Зорі та Дніпра


28 березня 1993 року, фанати Металурга в Донецьку


11 квітня 1993 року, Донецьк, фанати Вереса на виїзді та донеччани


16 квітня 1993 року, Карпати - Дніпро, фанати двох клубів


Луганчани на одній з домашок сезону 92-93


23 квітня 1993 року, Запорозьке "дербі": Торпедо - Металург. Сектор фанатів Металурга на Автозаводському стадіоні.


13 травня 1993 року, фанати Чайки Севастополь на виїзді в Макіївці (Друга ліга)


15 травня 1993 року, фанати запорізького Торпедо в Донецьку


15 травня 1993 року, фанати Металурга перед домашньою грою з Кременем


23 травня 1993 року, фанати Металурга в Одесі


28 травня 1993 року, фанати луганської Зорі в Донецьку


30 травня 1993 року, фанати Карпат в Києві на фіналі Кубка України


7 червня 1993 року, фанати Металурга по дорозі до Львова


Дніпряни в сезоні 92/93


7 червня 1993 року, Дніпро, фанати київського Динамо і Дніпра


21 червня 1993 року, фанати Металіста по дорозі з Одеси на вписці в Запоріжжі


Липень 1993 року, переможці першого турніру серед фанатів - Металург Запоріжжя


Липень 1993 року, Донецьк, учасники першого фан-турніру


Фанати Шахтаря. Микита, водій клубного автобуса, Пломбір, Звіробій, Маркел, Коля БандИт