- Сьогодні в нашому короткому інтерв’ю ми поговоримо з фанатом Чорноморця, представником сектору 8+8. Поговоримо про стан речей в одеському двіжі і про команду, яка зараз знаходиться за крок до вильоту. Привіт, представся будь ласка нашим читачам...

Привіт усім, мене звати Олексій, в фанатських колах мене знають як Барабана.

- Одразу задам питання, яке цікавить більшість наших читачів - що робить килим на банерній лінії в Кропивницькому?

Питання цікаве, але історія довга! Корінням традиція вивішувати на футбольних матчах килими йде в далеке 19-те століття. В 1884-му році під егідою Одеського Британського Атлетичного Клубу проходили перші футбольні матчі в історії України. На відкритті стадіону жителі Одеси вітали зародження цієї чудової гри в нашому місті вивішуванням найдорожчих і найкрасивіших килимів. І я не сумніваюся, що саме звідти пішла совкова традиція, коли мало не половина сімейних фото робилася на тлі килима...

Що стосується конкретно цього екземпляра, то у нього дуже видатне життя... Справа в тому, що цей килим пробивав золотий сезон ще в 1913-му році, разом з прапрадідусем мого сусіда по гаражу, нині покійним Григорієм Павловичем. Він також, як і більшість одеситів тих часів, ганяв у футбол, і одного разу під час товарняка з турецькими моряками, турки презентували Григорію Павловичу чудовий турецький килим, який і став його бойовим прапором. Тоді в Чемпіонаті України були повалені Миколаїв, Херсон, Харків, можна сказати перший повноцінний чемпіонат України, а в фіналі імперського чемпіонату Збірна Одеси переграла Санкт-Петербург з рахунком 4-2. Федерація не була б федерацією, золоті медалі одеситам під смішним приводом тоді так і не видали, але тим не менше факт залишається фактом - перший золотий сезон в історії був пробитий Григорієм Павловичем разом з тепер уже нашим килимом.

Довгий час цей килим зберігався у Григорія Павловича на стіні, а під час Другої світової його син Аркадій Григорович ховав його на горищі від німців, але в 1964-му, коли Григорій Павлович поставив сандалі в куток, його нащадки просто викинули килим до підвалу гаража. Я навіть чув, що прапраправнук хотів викласти його на OLX, але на щастя я встиг виміняти реліквію на деякі ніштяки. Так, через майже 105 років, килим нарешті знову відчуває свободу, футбольний азарт і свою корисність людству!

- Нічого собі історія. Я вже боюсь питати про історію з баяном на секторі в Полтаві. Але все ж розкажи читачам... Ти хоч вмієш на баяні грати? Чи це все лише реквізит для створення антуражу?

З баяном все куди прозаїчніше. Оскільки ми пробиваємо золото, то через великі фінансові витрати намагаємося по можливості підробляти по дорозі... Десь ремонт зробимо, десь концерт дамо, до Львова цілий бідон самогону на продаж привезли (правда весь маршрут був на електричках з шістьма пересадками, поломки, ентузіазм населення... до Львова доїхало літрів 5). У Полтаві ми давали концерт напередодні в місцевому будинку культури, весь реквізит упакували Новою поштою, а баян забули, не кидати ж його на вокзалі насамоті.

- Це буде (тьфу-тьфу щоб не наврочити) твій перший золотий сезон за Чорноморець?

Так, абсолютно вірно, катаю я давно і чимало, але до золота не доходили руки. У минулому році не стало Михайла Інтера, який, думаю, для читачів вашого ресурсу не потребує представлення. У Міши було в районі 300 виїздів за Чорноморець, але жодного золотого сезону. Я з ще двома його друзями вирішили пробити золото в його честь. Звичайно, в моєму віці, маючи роботу, сім’ю, двох дітей, не так легко щотижня кудись їздити, чесно скажу перші пару місяців це навіть дратувало))). Але втягнулися, і зараз вже навіть якось шкода закінчувати. Звичайно, окремо треба подякувати нашим дружинам, які поставилися з розумінням. Старшому з нас 50 років в цьому році, і він до того ж через роботу проживає в Харкові. Тому для нього це можна сказати подвійне золото, уявляєш собі, їздити і на домашні і на виїзні матчі! По факту він приймав нас тільки на грі з Шахтарем, всі інші матчі у нього в дорозі!

- Чорноморець зараз явно пасе задніх в турнірній таблиці. Морально готовий до Першої ліги? Керівництво команди готове боротись за збереження прописки в ПЛ чи вони тупо зливають клуб?

Особисто я готовий вже напевно до всього. Якщо в плані покататися і погуляти, то перша ліга на порядок цікавіше вищої ліги, в її кастрованому і спотвореному вигляді. Якщо все пройде за планом, то у нас за цей сезон буде 5 (П’ЯТЬ блядь) виїздів до Києва, 3 до Львова. А всього за чемпіонат у нас 16 виїздів, тобто це половина... У плані футбольному думаю ні для кого не секрет, що зараз чемпіонат особливого інтересу не представляє, подивіться на відвідуваність і на інтригу. Вся справа в тому, що дурні гроші закінчилися, або поміняли потоки, а працювати на самоокупність ніхто (за рідкісним винятком) не вміє і не хоче, про заробіток грошей на футболі крім як за рахунок торгівлі іграми я взагалі мовчу.

Що стосується нашого керівництва, то тут все дуже і дуже сумно. Власник клубу ексрегіонал Клімов вивіз з країни все що міг, залишивши лише те, що лежить у клуба в заставах. Віддати клуб не хоче з якихось причин, але і вкладати жодної копійки не бажає. Генеральний директор клубу, як це часто буває у нас в екссовку - колишній співробітник органів, у яких, як відомо, колишніх не буває.

По суті, в Одесі, з урахуванням нового стадіону та історії клубу, легко можна навіть в сучасних умовах без вкладень залишатися в першій п’ятірці вищої ліги, але для цього треба працювати. Джерела доходу - це трансляції, квитки на матчі, преміальні та продаж гравців. Що в головах у цих людей, які при відвідуваності в 1500-2000 осіб роблять на стадіоні в 34к найдешевший квиток по 60 гривень?

Йдемо далі, обіграли Динамо, Шахтар приніс преміальні, де вони? У футболістів? Ні, до них не дійшло ні копійки, власне за моєю інформацією через цю сіуацію пішов минулий головний тренер Дулуб, а також ряд гравців. Відповідно мотивація на подвиги падає, і відповідно нижче плінтуса падає відвідуваність, людей же не обдуриш. Зараз ходять або найідейніші, які все це ненавидять, але просто не можуть без Чорноморця, або залітна молодь, яка невідомо затримається чи ні з такими розкладами. Ну і при такій грі про які інтереси інших клубів до наших гравців може йти мова, якщо до них немає інтересу навіть у власних глядачів? І наостанок, за скільки б ви купили право транслювати матчі такої команди по ТБ? Ось вам і всі наші "доходи", з нашим доблесним "керівництвом".

Інша справа, що іншим клубам все це також не сильно потрібно, так що я не здивуюся, якщо ми вилетимо. Але також не сильно здивуюся, якщо залишимось. У будь-якому випадку проблеми всі залишаться.

- Краєм вуха чув інформацію, що після кількох останніх матчів доходило ледь не до рукоприкладства по відношенню до ваших футболістів. Можеш розповісти детальніше про ці випадки?

Я б сказав, що інформація сильно перебільшена, якщо не говорити, що це брехня. Я взагалі не прихильник такого (та й будь-якого іншого) спілкування з футболістами. Це все важливо і може допомогти або нашкодити, коли все залежить від гравців, а не від клубу і ліги. У нас же все навпаки. Так що я взагалі не спускаюся ніколи, тим більше футболок у них мого розміру немає). В основному з футболістами спілкується або молодь, которй цікаво подивитися на гравців як на зірок, і відчути себе чоловіком, крикнувши їм "та ви оху*ли". Або люди в легкому угарі, або якщо розлючені і намагаються висловити свою образу. Але рукоприкладства у нас не було, це точно.

- Розкажи будь ласка про нинішній стан справ в одеському двіжі і зокрема про турнір Soborcup, до якого ти маєш відношення як один з організаторів...

Турнір Soborcup поки на заморозці. Справа в тому, що по-перше там чи не половина учасників були представники Росії та Білорусі, які зараз зі зрозумілих для перших і не зовсім зрозумілим для других неохоче їздять до нас. По-друге останній турнір, що відбувся, проходив в травні 2014-го року, а сам фінал проходив у ті ж години, коли Фанати Чорноморця і Металіста почали марш за Україну, пішли нападу з боку озброєних ватників, ну а далі думаю ви все знаєте. Тому як мінім перші кілька років я вирішив, що навіть незначний ризик проводити турнір в ті ж дати (він завжди проходив на травневі свята) не вартий результату. Ну і третьою причиною стало те, що ще одні постійні учасники - хлопці з Забойс Ультрас - розлетілися по всій країні і зібратися практично не мають можливостей. Загалом, все ще не поховано але законсервован. А що конкретно цікавить про одеський двіж?

- Наприклад чи є якийсь шанс об’єднати два ваші сектори в один в якомусь найближчому майбутньому? І чи є в цьому сенс? На виїздах ви ж якось стоїте разом...

Що буде в майбутньому невідомо нікому, але найближчим часом думаю навряд. Суть в тому, що існують певні ідеологічні розбіжності. Ми не хочемо мати особистих і/або ділових відносин з керівництвом клубу. Ми купуємо квитки і абонементи в касі і катаємося виключно за свої гроші. І шкодуємо, що так пізно до цього прийшли. Ми вважаємо, що на самому секторі наявність дівчат трохи зменшує градус підтримки, хоча при цьому це не заважає дівчатам і подругам збиратися трохи нижче осторонь і так само підтримувати команду. Ми проти усіляких "кас" і "общаків". Ми проти правил щодо застосування піротехніки. Ми проти перформансів за гроші клубу. Нам не потрібні керівники. Ми за угар, ми за підтримку чорно-синіх кольорів і ми за незалежність!

- Наскільки сильно зараз закручують гайки сектору 8+8 на домашніх матчах? Раніше, пам’ятаю, доводилось з боями прориватись на свій рідний сектор...

Ну тут ситація перманентно змінюється. То продають квитки, то не продають. То шмонають, то не шмонають. Іноді бувають провокації, при чому як з боку стюардів, так і з нашого))) Єдине, що лякає в цьому всьому, що так звані стюарди (а де-факто охоронні контори власника клубу) вже котру гру поспіль приходять на стадіон на лайні. Неодноразово використовувалися і балони, і телескопічні кийки, для мене найголовніше щоб не було жертв, адже сенс походу на стадіон все таки не в цьому.

Але в цілому градус протистояння знизився з відходом попереднього Гендиректора, мабуть цей все ще чекає, що вийде домовитися і отримати лояльний собі, ручний сектор. Ми ж не збираємося вести будь-які переговори, але так само і не збираємося влаштовувати якийсь безлад. По суті єдине, що вони можуть нам поставити в провину, так це піротехніка, яка нібито заважає відвідуваності (так-так, директор стадіону неодноразово про нас говорив, що так погано стали ходити на стадіон через появу нашого сектора), і зрідка який-небудь банер (який у нас може придумати і намалювати практично кожен), оскільки правил як таких немає.

- Як давно виникла у вас традиція малювати банери на постільній білизні Укрзалізниці?

Можу похвалитися, що це моя ідея, але точно не скажу наскільки давно, може років п’ять тому. Раніше купували якісь кілометри тканини, купа думок, потім все це розмазується по цим кілометрам і втрачається при виконанні. Тут же треба тільки приїхати на виїзд по олд-скулу на поїзді, і придбати в найближчому магазині балон фарби. Виходить коротко і треба придумувати чіткі формулювання. Мені це подобається!

- Для тебе, як для фаната, хто є ворогом номер один на даний момент?

Для мене як для фаната, і в цілому для нашого сектора приоритетом є підтримка всеукраїнського фанатського перемир’я. До тих пір, поки це буде можливо, і не буде обертатися проти нас, ми будемо його дотримуватися. Ворог фаната - це система, а система готує нам нові сюрпризи. Система однією рукою роздає шарові поїздки і безкоштовні квитки, а іншою переписує всі твої дані і садить тебе на голку. Система пам’ятає якими були фанати в 2013-2014 і боїться повтору. Тому ми не повинні зараз вестися на провокації і розділятися. Ми повинні навпаки бути в максимальному контакті. Бути одним цілим. Я думаю роль українських ультрас в долі країни ще не закінчилася.

- Не хочу тебе грузити великою кількістю запитань. Якось ми від килимів і баянів перейшли до серйозних тем. Розкажи може якусь угарну історію з виїздів... І останнє - це правда, що ти в охапці можеш одночасно тримати 20 пляшок пива?

Ну з виїздів угарних історій дуууже багато, так що навіть не знаю про що розповісти. Самий адський мій виїзд був в 2006-му на Чемпіонат світу в Німеччині автостопом з товаришем, коли у нас не було віз, і ми тричі намагалися перетнути кордон між Польщею і Німеччиною, двічі мені доводилось сидіти в каталажці, нас навіть судили, і один раз я був в польському витверезнику. Майже два тижні ми прожили в польському містечку Каліш, а назад я приїхав на купленому там мопеді, разом з поляками - батьком з дочкою -, які підвозили нас автостопом. І на нашому кордоні дівчинку пов’язали за контрабанду наркотиків. Сумарно мене не було практично місяць, і мені довелося їхати до дружини, яка була у бабусі на кордоні Чернігівоськой області майже біля кордону з Росією на мопеді, щоб встигнути на річницю знайомства. В підсумку ми помирилися. Сам бачиш, на таке детально треба сторінок десять щонайменше)))

Що стосується твоєї інформації по пиву - так, це правда, але я не думаю, що це багато).