- Кожного тижня ми робимо невеличке інтерв’ю з представниками української фанатської сцени. Сьогодні сьомий випуск нашої рубрики і поговоримо про життя ми з Ігорем - фанатом Луганської Зорі. Привіт, розкажи будь ласка читачам як давно ти підтримуєш луганчан, і як знають тебе на секторі?

Привіт. Моя активна підтримка почалася десь в 2007 році, на секторі хлопці мене називають Коф або Кофтич.

- Розкажи про нинішній сектор Зорі. Скільки людей ви збираєте на домашках і виїздах, який середній вік?

Нинішній сектор в силу зрозумілих причин поняття нестабільне. Основна маса наших хлопців обрала тимчасовим місцем проживання Київ. Відповідно на матчі в столиці ходить найбільша кількість (100-150 чоловік). Істотна частина з них - це люди, які не ходили на сектор в звичному розумінні в Луганську, але почали активно підтримувати клуб після від’їзду. Взагалі в цьому плані межі сильно розмилися, і ми давно не ділимо людей на "наших"/"ненаших". Просто раді всім, хто хоче підтримати Зорю - наш шматок Луганська далеко від дому. На контрасті з київськими матчами, на деяких виїздах можна побачити і 5-10 чоловік. Окремий феномен - це наша запорізька підтримка. Там підтяглася місцева молодь, яка навіть ніколи не була на секторі МЗ. Звичайно це пов’язано з сумними часами в тамтешньому футболі, але тим не менше ми сприймаємо хлопців як частина руху і знаходимося в тісному контакті. На іграх в Запоріжжі, які мені все ж складно назвати домашніми, збирається 20-30 чоловік.

- А є в двіжі люди, які після виїзду з Луганська свідомо вибрали місцем свого проживання Запоріжжя, щоб бути поближче до команди? І багато людей катають в ЗП на домашки регулярно?

Так, є пару чоловік, які в Запоріжжі на ПМЖ, але я думаю тут більше обставини життєві так склалися, а не близькість до команди. Також чоловік 5-10 приїжджають з інших міст, в основному це Харків і Дніпро.

- Наскільки в таких умовах вимушеної еміграції вдається розвивати двіж? Уже зараз зрозуміло, що конфлікт на сході країни не вийде вирішити найближчим часом, відповідно Зоря ще якийсь час буде грати не в Луганську. Будуєте якісь далекоглядні плани? Як залучати нових людей, чи підтягувати тих же молодих запоріжців поближче до основи?

Чесно кажучи, життя навчило не будувати далекосяжних планів в ситуаціях, де багато що залежить не від тебе. Ми просто вболіваємо за рідну команду, радіємо перемогам, засмучуємося через поразки, їздимо по можливості на євровиїзди. Щоб розвивати рух потрібно будувати структуру, що в нашій ситуації зробити складно, та й швидше за все не так вже й необхідно. Нам важливіше зберігати теплі відносини один з одним і командою, не втрачати контакт. Рух перейшов з режиму субкультури в режим великої компанії, став колом спілкування багатьох з нас, ось це і є наш шлях. Підтягувати когось ближче або шукати нових - це цікава тема для обговорення. Свого часу ми багато зусиль до цього прикладали, але час показує, що такі процеси повинні бути природними. Якщо у нас всередині будуть відповідні умови і відносини, то люди самі будуть тягнутися. Та й повторюся, наш рух зараз вийшов за рамки фан-сектору, так чи інакше частиною фанатського підтримки ми вважаємо всіх луганчан, які відвідують з нами матчі.

- Лишились люди з двіжу "на тій стороні", які в силу певних причин не виїхали на підконтрольну Україні територію і залишаються вірними Україні?

Так, є такі, але їх небагато. Більше таких, хто залишився і при цьому відсторонився від руху. Запитати про їхні погляди можливості не було, але думаю для них це питання просто не стояло так гостро, як для більшості. Також знаю кілька людей, хто зайняв позицію, зворотну тій, яку ти називаєш "вірні Україні", але їх зовсім одиниці.

- Як у вас відбувається спілкування з гравцями команди? Зі сторони виглядає так, що діалог гравці-фанати у вас налагоджений ледь не найкраще в Україні. До речі, є футболісти в клубі, для яких Луганськ так само як і для вас є рідним містом?

Постійного діалогу з гравцями у нас немає, але при необхідності можемо вийти на будь-якого гравця і обговорити якщо щось накопичилося. Також у нас зараз непогані відносини з керівництвом, практично з усіх питань вдається досягати розуміння, адже головна мета - це просто щоб команда була та не повторила долю тих самих Дніпра та Металіста. Тому намагаємось йти на взаємні поступки та зберігати нормальні відносини. З місцевих зараз є тільки Артем Гордієнко, адже багаторічний капітан Каменюка поїхав в оренду до Вереса, та скоріш за все, більше за нас не зіграє.

- Ви дуже мало використовуєте піротехніку на матчах Зорі... Це наслідок спілкування з керівництвом чи є якісь інші причини?

Так склалося, що якийсь час ми не користувалися піротехнікою просто тому, що було не до цього і палити не було кому. Також в клубі весь цей час нестабільна фінансова ситуація, тому найпростіше, що ми, як фанати, можемо зробити - це позбавити його від штрафів. Загалом, безпосередньо з проханням "не палити" до нас не зверталися, це скоріше результат обставин, що склалися.

- Ти от кажеш про нестабільну фінансову ситуацію. Як ти ставишся до такої штуки як фінансове стимулювання гравців третьою стороною? Наприклад позавчора Зоря грала з Шахтарем, і я бачив в інеті новину, що Ігор Суркіс фінансово простимулював гравців Зорі, щоб кістьми лягали проти донеччан... Свого часу від ваших хлопців чув, що президент Шахтаря теж не раз так робив в іграх Зорі проти Динамо.

Я ставлюся до цього нормально. Футбол давно став бізнесом, подобається нам це чи ні, неважливо. Це ринок, і є умови ринку. Ми, як фанати, поки не можемо на них впливати, як наприклад в розвинених футбольних країнах. Ми поки можемо тільки спостерігати зі сторони і від того приймаємо ми правила чи ні мало що змінюється. Моя мрія, що одного разу у нас буде більш активна позиція, як в тій же Англії чи Німеччини, але поки на жаль так. В першу чергу це пов’язано з тим, що вболівальники не роблять абсолютно ніякого економічного впливу на лігу. Так що в нинішніх умовах мені здається така стимуляція навіть додає інтересу в наш півметровий чемпіонат. Подивися на лавку Ворскли в матчі з Шахтарем. Пацанам не платять зарплату майже рік, про преміальні мова взагалі не йде, а тут шанс хоч щось заробити. Так що до стимуляції ставлюся терпимо. Що більше напружує, так це поділ на "табори". От якби такі як команди як Маріуполь були незалежні, і виходили мотивованими, нехай і третьою стороною, на матчі з тим же Шахтарем, наш чемпіонат тільки б виграв.

- На твою думку чому в чемпіонаті зараз така низька відвідуваність? І чи працює над цією проблемою якимось чином Зоря?

Знову ж візьмемо економічну складову. Не може в країні, де зараз не все в порядку у владі, в економіці і т.д. бути все в порядку в футболі. Нехай прозвучить банально, але людям не до футболу. У нашому середовищі прийнято критикувати клуби за бездіяльність і дійсно тут є частка правди. Але навіть якщо б клуби працювали як треба в цьому напрямку, мені здається це не сильно б змінило обстановку. Я знаю, що Шахтар проводить титанічну роботу в цьому плані, але тим не менш на рядових матчах гірників стадіон майже порожній. Тому якщо і шукати причини, то я б поставив на перше місце ситуацію в країні, потім низький рівень чемпіонату, і тільки потім недопрацювання клубів. Зоря в цьому плані звичайно поки далека від ідеалу, але позитивні сподвіжкі є, особливо в останні рік-два. Але знову ж таки, треба робити знижку на ситуацію, коли ми граємо не вдома, умови і ресурси. Але загалом я оцінюю ці зміни дуже позитивно.

- Зараз Федерація докладає багато зусиль аби запровадити в чемпіонаті квитки по паспортах. Спочатку спробували на матчі за Суперкубок, потім на домашніх іграх збірної, тепер от пробують на Фіналі Кубка. Твоя думка з приводу всього цього? Ваша двіжуха буде якось протестувати про цих нововведень, коли це торкнеться і вашого руху? Я, наприклад, добре пам’ятаю історії з тими ж донеччанами, чиї фото в 2014-му висіли під під’їздами після зливу сам розумієш якої бази.

Чесно кажучи я думаю всі хто треба вже давно у всіх базах є, так як після зміни влади і т.зв. реформ нічого не змінилося. Але як житель країни з нібито демократичними цінностями, звичайно ставлюся до таких законопроектів негативно. З приводу протестів, тут перш за все треба віддавати собі звіт що буде ефективно, а що ні, щоб не вийшло протесту заради протесту, як у нас на жаль зазвичай і виходить. Але, звичайно, як рух ми не можемо залишатися осторонь, і так чи інакше візьмемо участь в акціях. Про конкретну форму цих акцій мені поки говорити важко.

- Ну що ж, дякую тобі за розмову. Сподіваюсь ви дуже скоро повернетесь у рідне місто!