Двадцять перший чемпіонат з футболу криворізькі ультраси вирішили розпочати турніром з міні-футболу. Турнір розпочався в один день з грою о 9-ій годині ранку. Окрім місцевих хлопців до Кривого Рогу висадився «десант» з Кіровограду чисельністю 20 чоловік. Було створено 8 команд, які були розділені на дві групи. Поєдинки пройшли в запеклій, але чесній боротьбі.

Остання домашня гра чемпіонату на стадіоні Динамо. Ніхто не знав чого від неї чекати, другого складу на полі чи розгромної перемоги, напівпорожнього стадіону чи забитих трибун, повернення до старих порядків чи Беркуту при вході на сектор. В принципі все вийшло дуже і дуже непогано, але якось дивно це все. Сектори 20 і 21 цього дня були єдиними, де на вході не було стюардів і не перевірялись квитки.

П'ятниця, похмура погода і час зовсім не підходящий для футболу - 17:00. Зустріч з принциповим суперником по турнірній таблиці повинна була залишити за собою купу емоцій від жорсткого футболу, але нічого особливого не сталося. На щитах господарі вивісили текстовік «Христос Воскрес». Був приготований банер «Сімферополь » і близько 100 прапорів у клубних кольорах.

Цього виїзду у Львові чекали ше з літа, як тільки дізнались про повернення волиняк до Прем’єр ліги. Вже з суботи автобусами, власними автомобілями, маршрутками, собаками львів’яни почали виїжджати в напрямку Луцька. Перед матчем хтось малював графіті по місту, комусь знімали відбитки пальців в райвідділі, хтось смажив шашлики на природі чи пиячив в тамтешніх закладах громадського харчування.

Зайшовши на стадіон за три години до початку гри, та на свої очі побачивши той басейн, який мало хто назвав би полем, чесно кажучі, були величезні побоювання, чи відбудеться гра взагалі. Демонструвати футбол на такому городі було складно, тому на перший план вийшли такі фактори як бажання та самовіддача. Гравці в чорно-білих кольорах билися як могли...

Гра «Кривбас» - «Волинь» видалася не дуже яскравою в плані звуку. Погода вочевидь завадила зібрати масовий сектор да і ще певні нестиковки з керівництвом клубу зробили своє. Криві почали збиратися за годину до початку і за півгодини до матчу сектор вже заповнився. Початок поєдинку і на секторі кривих розтягнуто полотно 15 на 12 метрів, банер намальований хлопцями з ультра угрупування «ROTER BLITZ».

Від цього матчу всі полтавчани чекали лише перемогу. Відступати вже не було куди і щоб хоч якось мотивувати гравців, на початку поєдинку була розгорнута величезна, лаконічна текстовка: “Тільки перемога!” Але, нажаль, ні вона, ні 80-хвилинний нон-стоп ніяким чином не змусили гравців бігати по полю і як наслідок – чергова втрата очок.

Виїзд до Луцька для киян був одним з "обов’язкових" на рівні з Полтавою і Тирасполем - нове місто, невелика відстань, нормальний час проведення поєдинку. На заваді ставала лише єврокубкова гра з АЗ в четвер, через неї кілька десятків біло-синіх так і потрапили на гру з Волинню, хоча в’язані шапки з написом Amsterdam на секторі красномовно свідчили: "Хто захоче - той зможе!".

Матч видався набагато більш насиченим подіями, ніж того можна було очікувати ще місяць тому. Але про все по порядку. Ще на матчах з ШД і ПСВ ультра з жахом дивилася на те, що відбувається на домашніх секторах Північної трибуни і в кожного в голові витала лише одна думка "це ненормально! це просто пиз * ець, як ненормально!". Вакханалія, що відбувалась, відбивала будь-яке бажання навіть просто фанатіти.

Під час матчу «Металург» - «Волинь» вперше за довгий час «здали нерви» у запорізьких уболівальників. Спочатку фанати виступили проти політики керівництва клубу. Своє ставлення до продажу провідних гравців команди вболівальники висловили за допомогою банера «Продали всех - продайте и себя!». Після пропущеного від «Волині» голи Північна трибуна неодноразово згадувала ім'я Максима Коваля.

Дуже спекотна погода вплинула на кількість тих, хто прийшов, як і на Дніпро-Арену, так і на фан-сектор в цілому. Цього разу на стадіоні було 13 374 що на 4000 менше ніж на матчі Дніпро-Карпати. З Луцька спостерігалась тільки група людей в кількості 10-15 чоловік, і то, це були не стільки фанати, як просто жителі Луцька, які працюють чи то в Дніпрі, чи то поруч.

Виїзд до Луцька був одним із самих найвіддаленіших виїздів сезону, одним із найочикуваніших, та й взагалі це була перша гра у сезоні, тому мало їхати багато людей, але що маємо те маємо - 36 осіб на гостьовому. Виїзд видався не стандартного зразка так як виїздюки добиралися хто як міг: Одні на поїзді через Київ, інші через Здолбунів, на маршрутці Харків-Ковель, на собах та на власному транспорті...

Після переможного матчу над Оболонню всі фани Таврії чекали жеребкування і мріяли про те, щоб кримчанам попалась у півфіналі Волинь. По-перше команда з Першої ліги, а подруге це чудовий виїзд до Луцька, куди рідко заведе стежка фаната з вишки. Більше ніж за місяць з'явилася інформація про те, що клуб збирається організувати виїзд до 1000 чоловік.

Нарешті дочекалися домашнього матчу у 2009 році і в Луцьку (остання домашка відбулася аж 147 днів тому). За цей час фани Волині встигли наробити нових розтягів, прикупити піротехніки і поганяти за місцевий хокейний клуб. Цей матч викликав неабиякий ажіотаж у місцевої кузьми, що вже казати про 17 сектор... На початку матчу було задумано кинути касоі стрічки...

Цього матчу фани Волині чекали дуже довго. Перш за все тому, що в голові був матч минулого року, який приніс багато приємних емоцій (після першого тайму "летіли" 3-0, а загалом виграли 4-3), щось подібне вийшло і цього разу, але з меншою кількістю втрачених нервових клітин. На жаль, за технічних причин, були відсутні декілька розтягів. Вперше було розтягнуте полотно розміром 12х10 м

Хотілось би нагадати, що на карті України є таке місто як Ужгород. Як раз на цей час співпало дербі. Буде правильно сказати першолігове українське дербі. Почнемо з гостей, їх при хало лише 3 чоловіка. Можливо це повязано з буднім днем, але якщо згадати кубковий матч Закарпаття - Волинь де їх було аж 15, то на цьому матчі різниця була відчутна, пару кричалок і все.