Приємний осінній вечір. Знову на столичному "затишному стадіоні" й не пахло аншлагом, а сектори 20-21, як завжди, заповнені й готові підтримувати динамівців. Шиза виходила в першому таймі досить і досить непоганою. Настрій, як на секторах, так і на полі був веселим: динамівці забивали гол за голом, а з секторів ультрас жваво лунали пісні та заряди, від яких подекуди йшла луна над стадіоном.

Перші стадії Кубку країни завжди пов’язані з певними надіями. В залежності від жеребу є шанс зустрітись з екзотичними командами нижчих ліг, несподівано отримати додаткову гру з друзями, або навпаки можливість зустрітися з одвічними ворогами. Але найбільше, звісно, всі чекають на шанс відвідати нове місто, зустрітися з новими людьми. Луганцям в цьому плані дуже пощастило.

Так сталося, що домашній матч «Кривбасу» був 2000-им за всю історію клубу. Місцевими ультрасами було вирішено зробити невеликий прохід на честь такої події. На жаль, зібралося набагато менше народу, ніж на попередні два проходи у минулому чемпіонаті. Зіграло свою роль те, що в той же день у іншій частині Кривого Рогу проходив фестиваль електронної музики «Турбофлай».

Чергову гру чемпіонату луганська Зоря проводила в Києві проти місцевої Оболоні. Матч відбувався в п'ятницю. Про матчі по буднях вже казано-переказано, та годі плакати. Як то кажуть, хто хоче, той шукає можливість, а хто не хоче... На виїзд відправилося близько півсотні чорно-білих, майже всі приїхали на басі. З собою привезли чотири великі прапори та звичну банерну лінію.

Першу домашню гру сезону луганська Зоря знову була вимушена проводити за межами рідного міста. Роботи на стадіоні Авангард тривають, та найсумніше те, що з цим безладом ніхто не знає точної дати їх закінчення. За різними даними це середина вересня - початок жовтня. А поки що - гостинний Алчевськ. Два попередні матчі чорно-білі програли, тож в матчі з Олександрією їм неодмінно треба було перемагати.

В другому турі чорно-білі на виїзді зустрічалися з Металістом. Матч поставили на четверту годину, а за тієї спеки що була того дня в Харкові, таке рішення перетворювало стадіон Динамо на величезну сауну. Черговий раз передаємо привіт нашим футбольним функціонерам. Підтримати свою команду до Харкова вирушило близько сотні луганців.

Середина літа. Відчутне підвищення температури повітря останні дні. Духота нестерпна. А у нас тут футбол, розумієш. Перший матч сезону 2011/2012. На стартовий поєдинок чемпіонату господарі вирішили зробити свого роду експеримент з банерною лінією, а точніше з місцем розташування самих щитів. Вийшло дуже навіть незвично, та й часу на підготовку з таким підходом йде набагато менше.

Звістка про те, що матч з Дніпром відбудеться в Алчевську не залишила байдужим жодного луганця. Цього чекали, цього хотіли. Справа не у відстані, яка в порівнянні з домашками в Донецьку суттєво зменшилась, не в тому ще не треба залишати власну область, а у особливій любові до цього міста та його мешканців, історія якої бере свій початок з часів спільних виступів у першій лізі.

В цій грі мали підтвердитися слова Кулакова, сказані після поразки у Запоріжжі. Ворскляни просто повинні були перемагати «Зорю» аби мати хоч якісь шанси пробитися у ЛЄ з 6-го місця. І судячи з перебігу подій в матчі півзахисник біло-зелених тиждень назад не лукавив. Футболісти натхненно кинулися в атаку з перших хвилин. Нажаль це натхнення побачили лише 2500 вболівальників.

Прийшла весна, вийшло сонечко і всю активну молодь Луганська потягнуло на вулицю. Хлопці з Black-White Ultras не стали тому виключенням - нарешті, після довгого зимового перерви, почалися перші матчі Зорі, яка потребує посиленої за зиму підтримки фанатів. Без уваги не залишилися й інші сфери нашої ультрас-діяльності: стіни міста ще не встигли оговтатися від щойно зійшовшого снігу...

Незважаючи на те, що "металурги " в цьому турі лише номінально були гостями, представники закону постаралися зробити все, щоб донецькі фанати відчували себе, як на виїзді. Зігнавши всіх на один сектор, не давали можливості перейти на будь-який інший, а, тому, в цей день довелося обмежитися лише одним. Команду підтримував лише фан-клуб.

Теплий весняний вечір, прекрасна погода, але... Понеділок. Початок тижня. 19:00. Тож, на вихід команд людей на стадіоні так «багато», що на центральних трибунах з легкістю читається слово «Динамо», викладене білими стільчиками на синіх (якщо хто, може, не знає, як виглядають наші трибуни). Матч прогнозовано нічим особливим не вирізнився.

Газон на стадіоні "Авангард" в Луганську не піддається ніякій критиці, тому буквально за кілька днів до матчу стало відомо, що до кінця чемпіонату всі домашні ігри Зоря буде проводити в Донецьку. Будній день, 16:00 - найкращий час для популяризації футболу, та ще й місцевим на цю гру вхід було закрито. Тому головними дійовими особами були сім десятків луганчан і півтори сотні гостей з Харкова.

На секторі Таврії цього матчу були присутні Слободан Маркович, Саша Джурічіч і Матія Шпічич. Футболістам господарі зробили подарунки у вигляді розеток, футболок та стікерів. Гравці підтримували і пережували за одноклубників зі зведеної вишки протягом всього матчу. На вихід команд були підняті текстівки: «Мы были в Запорожье, где были вы?», присвячені беззубій грі.

На виїзд до Маріуполя луганці їхали двома групами. Перша, яка значно поступалася в чисельності другій, окрім матчу основних складів пробивала ще гру дубля в суботу. Друга приїхала вже під сам матч на басах. Для „самохідної” групи чорно-білих недільний день почався з ранкової зарядки під час малювання графіті-подарунка для господарів міста.

Зайшовши на стадіон за три години до початку гри, та на свої очі побачивши той басейн, який мало хто назвав би полем, чесно кажучі, були величезні побоювання, чи відбудеться гра взагалі. Демонструвати футбол на такому городі було складно, тому на перший план вийшли такі фактори як бажання та самовіддача. Гравці в чорно-білих кольорах билися як могли...

Найважливішого матчу сезону в Луганську чекали з величезним нетерпінням. Все-таки шанс потрапити у півфінал Кубку в новітній історії випав вперше. Команда на полі виклалась на всі сто, в старанні та самовідданості хлопцям не відмовиш, але трішечки не пощастило. На вихід команд господарі підготували текстовик «ВЕРИМ В ЗАРЮ ВСЕГДА» та великий банер.

Чотири сезони луганська команда не може відібрати очок у грандів. Судячи з усього, п'ятий пішов. Матч викликав велий інтерес в місті. Стадіон заповнився більш ніж на половину, мабуть, так вже прийнято серед кузьми - ходити тільки на цукерочки. Ультрас луганців на початок матчу спробували дещо поексперементувати з модулями, роботу в цьому напрямку, напевно, буде продовжено.

Хлопці, хлопці, що ж ви накоїли? Не жалкуєте ви нервів своїх фанів. Звісно в звітному матчі господарі чекали від рідної команди тільки перемоги, але щоб таке... В новітній історії луганського клубу матча з такою напругою та драматизмом, напево, ще не було. Розвиток гри був схожий на сценарій якогось відомого голівудського блокбастеру, де головний герой спочатку добряче отримує на горіхи...

В п'ятницю тринадцятого до Луганська завітали друзі з Маріуполя. Матч був призначений на сьому годину вечора. Зважаючи на те, що гра проводилася будній день, людей спочатку було не так багато як хотілось, але згодом усе вирівнялось. Сьомий сектор, як зазвичай, був прикрашений двома великими прапорами, дворучними розтягами та безліччю маленьких прапорів, яких іноді припадало два на людину.

Після сухої першої домашньої гри в звітному матчі від луганчан чекали тільки перемоги. Але, як то кажуть, не судилося. Знову хочеться переказати вітання на адресу Прем’єр-ліги за незрозуміле, з урахуванням погодних умов, рішення про початок матчу. Все-таки 16.00 - це рано. Спекотно було не тільки гравцям, які разів десять під час матчу ходили на колективний водопій, але і фанам на трибунах.

Новий сезон у Луганську відкривала гра з новачками Прем’єр-ліги ПФК Севастополь. Від матчу, чесно кажучі, нічого особливого ніхто не чекав, так воно і сталося. Команди на полі показали мляву та нецікаву гру, і всі спроби фанів обох команд розбудити гравців успіхом не закінчились. На секторі господарів можна відзначити деяке пожвавлення...

Нарешті з'явився привід написати звіт про домашню гру улюбленої команди. Останні декілька матчів на трибунах стадіону "Авангард" нічого надзвичайного не відбувалося, тому писати, чесно кажучі, не було про що. До звітної гри вдалося нарешті підготувати невеличке шоу. 7-го травня луганські ультрас святкують своє 25-річчя, тому саме цю гру було вирішено присвятити святкуванню такого собі ювілею.

Їхати чи не їхати в Луганськ питання не стояло, як час так і день був так би мовити "на руку". Кількість виїздних повинна було бути більшою, але в останній момент не всім вдалося виїхати. Для полтавчан це був тільки другий виїзд в Луганськ тобто це промислове місто для зелено-білих входить у категорію "нерозвіданих".

У цей день квитки в таврійську фан-зону розпродалися рекордно швидко і вже за годину до матчу квитків практично не залишилося, за винятком, звичайно, тих, які продавалися в касах стадіону. Скажімо так, по ідеї на сектор цього разу повинні були всі прийти вчасно і без запізнень. Але ... цього не талось і в повному складі господарі зібралися лише на 7-й хвилині матчу...